Дроянда - Серце Вовка: Спадщина Кланів 2 частина , Дроянда

«Для любові немає причин. Вони існують лише для ненависті», — сказав Рег, дивлячись у темряву, його голос звучав глухо і таємниче. Він стояв на пагорбі, обнявши плечі, якби намагаючись приховати якусь біль, що було видно в його очах.

Луція та Вадим, які йшли поруч, зупинилися, коли почули ці слова. Вона здивовано поглянула на нього, а потім обернулася до Вадима.

— Це… що він має на увазі? — запитала вона, трохи збентежена.

Вадим поглянув на Рег, його вираз обличчя залишався спокійним, хоча всередині нього була буря.

— Рег завжди був таким. Його світ бачить по-іншому. Він, напевно, пережив багато болю, щоб сказати таке, — відповів Вадим. — Але не обов'язково вірити йому.

Луція задумалася. В її голові вирували думки, намагаючись зрозуміти, чому Рег був так впевнений у своїх словах. Вона не могла змиритися з ідеєю, що любов не має причин. Адже для неї любов була справжнім почуттям, що народжується в серці, незалежно від обставин.

— Але чому ж? Чому так складно любити, а так легко ненавидіти? — тихо запитала вона сама себе, більше намагаючись зрозуміти себе, ніж відповісти.

Вадим подивився на неї і поклав руку їй на плече.

— Любов і ненависть — це два боки однієї монети. Люди часто бояться любити, бо бояться болю. Іноді ненависть є простішою реакцією, бо вона захищає нас від того, що нам боляче.

Луція вдихнула, стискаючи його руку.

— Я не хочу ненавидіти, я хочу любити. І я знаю, що для цього не потрібні причини.

Вона вперше відчула глибоке розуміння своїх емоцій, і хоча слова Рег все ще звучали в її голові, вона знала, що вона здатна вибирати. І ця вибір була любов'ю.

— Ти правий, — сказала Луція, дивлячись на Вадима. — Любов не потребує причин. Вона просто є.

І вони пішли далі, вирушаючи вперед до нового розділу свого шляху, намагаючись вірити в те, що, попри все, любов може бути єдиною силою, яка допоможе їм пережити всі труднощі.

Тим часом, вдалині, Рег дивився на них, і в його очах миготіла тінь сумніву.

Рег, стоячи в тіні, ще раз подивився на пару, що йшла вперед. Його очі були темні й загадкові, але в них можна було побачити і деяке розуміння.

— Луція і Вадим, — сказав він тихо, ніби міркуючи вголос, — нові глави клану. Їхня судьба така — разом, одне ціле. Це не просто любов. Це об'єднання сил, це доля, яку не можна уникнути.

Луція, яка почувши це, зупинилася і обернулася. Вона поглянула на Вадима і потім на Рега, ніби намагаючись осмислити його слова.

— Ти серйозно? — запитала вона. — Як це "нові глави"? Це ж всього лише ми, звичайні люди.

Рег сміявся з серйозним виразом на обличчі.

— Ні, ти не розумієш. Ти і Вадим — більше, ніж просто пара. Ваші душі пов'язані, це не випадковість. Ваша історія почалася задовго до того, як ви зустрілися. І тепер, коли ви разом, ви стаєте новою силою. Це буде великий вплив на весь клан.

Луція замислилася над його словами. Вона відчувала, що у них з Вадимом справді щось особливе, щось, що не можна пояснити словами. Вона і сама іноді відчувала, що це не просто випадковість. Але стати "новими главами клану" — це здавалося занадто великим навантаженням, і навіть якщо вона вірить у свою силу, вона ще не була готова прийняти таку відповідальність.

— Але ми тільки почали, — сказала вона тихо. — Я не впевнена, чи готова я до такої ролі.

Вадим подивився на неї, обійнявши за плечі.

— Разом ми пройдемо цей шлях. Якщо доля нам призначила це, ми зможемо впоратися.

Рег, спостерігаючи за ними, мовчки знизив плечима.

— Час покаже, — сказав він. — Але пам'ятайте, ви вже на шляху до великого. І любов, яку ви маєте, є важливим елементом цієї історії.

І хоча ці слова залишили Луцію в роздумах, вона відчула, що їхня сила справді лежить у їхній єдності. Вони разом могли подолати будь-які труднощі, і їхній шлях лише починався.