Аліна Скінтей - Тінь у короні, Аліна Скінтей

— Ми маємо знайти вцілілих із магічного ордену, якщо звісно такі є, — пояснив він, повертаючи на тарілці шматочок сиру, ніби це було щось надзвичайно важливе. — Або тих, хто з ними контактував. Це буде довго і складно.

— Чудово. І, певно, ти вже маєш якийсь геніальний задум? — сухо запитала Валгрейн, піднявши на нього свої пронизливі очі.

— Уяви собі, маю, — відповів принц, його голос звучав із нотками веселощів. — Ми використаємо медальйон.

— Медальйон? — вона мимоволі торкнулася прикраси, яка досі висіла на її шиї. — Це магічний інструмент скоріше для допиту, а не пошуку.

— А якщо я скажу, що ми можемо змінити його функцію? — тихо відповів принц, спостерігаючи за її реакцією.

Ніонель відклала виделку, насупившись.

— Як це можливо?

— Дай мені трохи часу і довіри, — сказав Кайран. — Марісса вже працює над цим.

— Чудово, — відповіла вона, хоча в її голосі чулася недовіра. — Сподіваюся, твій план вартий цієї розкоші.

Кайран знову посміхнувся, цього разу тепліше, майже щиро.

— Ти ще дякуватимеш мені за цей обід, — сказав він, нахиляючись ближче, так що вона відчула легкий запах його парфумів. — І за все, що йде після нього.

Ніонель тільки скривилася, ховаючи незручність за іронічною посмішкою.

— Не впевнена, що я готова до таких перспектив.

— Але вони вже на тебе чекають, — тихо відповів він, допиваючи воду.