Тетяна Олiйник - Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник

Частина 26

Свята були ще в самому розпалі, а Максу вже здавалося, що канікули затягнулися. Річ у тім, що він не міг відвідувати тренування, тому сумував за Яною.

"Цікаво, чим вона займається на канікулах? - думав він. - Напевно тренується з ранку до ночі зі своїм татусем-тренером, щоб потім утерти носа всім хлопчакам!" І хоч задавака не відповідала взаємністю, Макс все одно часто згадував про неї.

"Ех, от якби вона дізналася про мої подвиги спец-агента! Якби бачила мене в роботі, то вже точно звернула б на мене увагу!" - зітхав хлопчик. - Але нічого, ось наступлять літні канікули, я знову поїду на море і там виросту так, що Яна мене не впізнає. Ось тоді й подивимося, чи зможе вона встояти перед моєю чарівністю!"

Цими та подібними думками була зайнята голова Макса. А ще він думав про сновиду. Маючи купу вільного часу, хлопчик зайнявся розслідуванням. Наприклад, він визначив за відбитком сліду на снігу, що такий малюнок підошви випускає німецька компанія "Meindl", що спеціалізується на взутті для туризму. Причому ця конкретна модель зі сніжинками на протекторі має висувну систему шипів. "Вау! Це ж прямо як шпигунське пристосування! - здивувався Макс. - Такі черевики більше підійдуть для альпіністів. Навіщо використовувати їх у місті? Хоча, враховуючи снігові зими, це напевно круто! Можна по крижаній гірці вгору підніматися. Повернув ключик і - оп! Спокійно поліз собі нагору!"

Залишалося питання: навіщо такі "шузи" сновидi? Макс заліз в інтернет і заглибився в читання інформації про це дивне явище. Але за запитом комп'ютер спочатку знайшов мультсеріал із такою назвою. А з другої спроби видав відомості про перевертнів. У них та іншу містику Макс не вірив. Щоправда, донедавна вірив у Санта Клауса, але це вже в минулому, бо він виріс.

Сестра увірвалася в кімнату брата з криком:

- Ïсти!

- Та не кричи ти, Елко, я ж не глухий! - заперечив хлопчик. - Хоча якщо будеш так волати, то можу й оглухнути!

Макс трохи забарився, дочитуючи чергову маячню про те, що не можна, щоб місячне світло потрапляло на людину під час сну, інакше вона перетвориться на сновиду, або вампіра, або навіть перевертня.

- Бррр! - здригнувся хлопчик і вимкнув комп'ютер.

Не те, щоб він був боягуз і вірив цій дурниці, але читати подібні речі на ніч не хотілося, щоб не наснився страшний сон. Цього він не любив.

  Настав час спускатися до вечері. Макс виглянув у вікно: на вулиці стемніло, на небі з'явилися зорі, але Місяць поки не з'явився. Він подумав трохи і закрив штори, так... про всяк випадок, щоб місячне світло не проникло в кімнату. А потім спустився у вітальню.

За вечерею Макс вирішив розпитати батьків.

- Тату, а хто такі сновиди?

- Хто?

- Ну, сновиди чи мiсячники.

Не встиг батько відповісти, як Елка вставила свої "п'ять копійок":

- Це ті, хто живе на Місяці! - упевнено заявила вона.

- А ось і ні!

- А ось і так!

- Діти, не сваріться! - перервала їхню суперечку мама, подаючи тарілки.

- Сновида - це людина, яка страждає на розлад сну. Нічого страшного в цьому немає. У дітей часто таке буває.

- Як це?

- Розумієш, їхнє тіло прокидається, а мозок усе ще спить. Тому вони можуть ходити уві сні й навіть розмовляти.

- Ой!.. - злякалася сестричка. - А Макс сновида?

- Ні, Елло, - відповіла мама.

- Мамо, а я сновида? - допитувалася дівчинка.

- І ти ні. Не хвилюйся. Їж рибку.

Коли сестра заспокоїлася, Макс знову запитав батька:

- Тату, а як Місяць впливає на людей?

- Дивно, що ти про це запитав, синку. На звичайних людей ніяк не впливає, хіба що на перевертнів, - пожартував батько.

Макс підхопив цю тему:

- Так, так. Я про це теж читав, коли намагався знайти про сновид. Чого там тільки немає в інтернеті!

- Напевно, ти не зміг знайти інформацію, тому що невірно запитував. Річ у тім, що правильно говорити - "сомнамбула", від латинського "сон" і "ходити", тобто "той, хто ходить уві сні". А "сновидами" їх називають у простолюдді.

- Тату, а правду кажуть, що не можна будити сновиду, а то він упаде з даху?

Батько розсміявся:

- Це все байки, що сновид притягує повний Місяць і вони ходять по дахах! Такими страшилками лякають дітей.

Почувши це, Елка перестала жувати і зляканими очима втупилася на батька.

- Мамо, а це правда? - запитала вона з набитим ротом.

- Що саме, дитинко?

- Що сновидами лякають дітей?

- Ні, звісно! Ти все не так зрозуміла! - заспокоїла мама.

А потім звернулася до чоловіка:

- Ось до чого призводять подібні розмови за столом. Припиніть, зараз же!

Хлопчик невдоволено глянув на сестричку, через яку перервали таку цікаву тему.

Повернувшись до кімнати, Макс знову увімкнув  комп'ютер. Начитавшись усілякої всячини про сновид, він дійшов висновку, що, можливо, це і справді жителі Місяця, які прилетіли на землю, і тепер вона кличе їх додому. Глянувши у вікно, він побачив круглий місячний диск, щоправда один його край був трохи нерівний. Хлопчик підпер голову рукою і задумався: а чи вірить він в інопланетян? У голову приходили фантазії, одна божевільніша за іншу, проте нічого схожого на правду в них не було.

Макс пішов перед сном у ванну і зустрів там сестру, яка чистила зуби. Він згадав Елкини страхи і вирішив налякати її. Витягнувши руки вперед і заплющивши очі, він зробив крок до неї.

Що тут почалося! Дівчинка впустила зубну щітку і завищала від жаху так, ніби й справді побачила перевертня. На її крики прибігли батьки, які вирішили, що їхня донька зламала ногу або руку, послизнувшись на мокрiй плитці. Але обмацавши дитину, пошкоджень не виявили. Елка захлиналася сльозами від переляку і не могла повідомити нічого зрозумілого. Мама взяла її на руки й віднесла в кімнату. За кілька хвилин у спальню Макса заглянув батько:

- Синку, ти покараний і позбавляєшся комп'ютера до кінця канікул! - суворо заявив він.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍