Еммі Берн - Весняна казка , Еммі Берн

Кручусь перед дзеркалом вже більше години , хочеться виглядати сьогодні красивою . Але через хвилювання не можу намалювати рівно другу стрілку , знову стираю і мало не плачу від розчарування в собі. Це ж по плану мало зайняти у мене дві хвилини не більше, а по факту пройшла вже вічність.  У середині все починає закипати від злості на саму себе, адже мені виходити через 20 хв . Ще раз дивлюсь на своє відображення і стираю все, краще вже без макіяжу ніж бути посміховиськом.  Тільки встигаю стерти , та вмитись як чую дзвінок у двері . Бабусі немає , вона сьогодні з самого ранку поїхала до мами , сон поганий їй приснився тому після пар я також піду провідаю .

Швидко біжу до дверей , кого ж там принесло із самого ранку . Якщо це знову сусід із низу прийшов сваритись , через те що ми голосно ходимо я його точно пошлю.  Відкриваю двері, а переді мною стоїть величезна кошик із фруктами , я настільки сильно задивилась на неї що не помітила з боку Марка . Він з цікавістю розглядав мою реакцію , та щиро посміхався коли бачив як я намагаюся її підняти , що сказати  у мене нічого не вийшло.

— Допоможеш ? - з посмішкою запитую .

— Став чайник тоді - я киваю , і швидко біжу на кухню , ох я вчасно змила свій невдалий макіяж.

Ми пили чай , і посміхались як тільки наші погляди зустрічались . Фрукти були чудовими , мені захотілося їх принести мамі. Але повертатися знову до дому, бажання не було , це буде дуже довго.  

— Про що задумалась ? - не знала, що майже всі мої емоції так легко прочитати.

— Я думала , було б чудово частину принести мамі , але я не встигну до неї якщо після навчання доведеться повертатись до дому по них . - у голові вже появилась думка, взяти їх із собою на навчання.

— У неї такий ж самий подарунок вже стоїть у палаті . - сказати що я здивована , нічого не сказати. Він подарував моїй мамі подарунок, я не змогла стримати своїх емоцій тому обійняла його.  

Я відчула , як Марк вдихає мій аромат , від цього мурашки пішли по всьому тілу . Він сильніше притиснув мене до себе , ця близькість паморочила мені голову. Його запах зводив мене просто із розуму , я втратила відчуття часу у його обіймах.

— Нам потрібно їхати - а мені не хочеться, вперше хочеться прогуляти навчання і залишитися в обіймах. Та розумію що це не правильно, тому відпускаю Марка та йду по свій рюкзак.

Ми швидко доїхали , Марк попередив що не зможе сьогодні мене забрати , я не засмутилася, адже планів у мене сьогодні багато . Тому попрощавшись він знову поцілував мене в щічку і я мов на крилах побігла на навчання . Все складається так прекрасно , що якщо так піде далі я із задоволенням вийду за нього заміж . З щасливою посмішкою зустрічаю подругу, яка вже зацікавлено мене розглядає .

— Марі , я хочу знати все до найменших дрібниць - скільки б не думала, як пояснити як я за два дні погодилась вийти заміж, нічого путнього не придумала.

— Ми з Марком тепер разом , він дуже хороший . - почну з далеку , можливо всесвіт на моїй стороні і на цьому питання завершаться .

— А каблучка на твоєму пальці? - відчуваю як мої щоки спалахують, як же соромно зараз брехати подрузі, але по факту я скажу частину правди .

— Він зробив мені пропозицію - щасливо кажу подрузі .

— Я звичайно рада за тебе , але не втрачай голову . Дивись що підписуєш , а також перевір можливо він шлюбний аферист . - з припущень Емми я посміялася , ну який Марк аферист . А от уважно дивитися, що підписуєш перше правило яке вчать усіх юристів.

— Він не аферист це точно. Пішли на лекцію .

Все проходило чудово , Емма більше не намагалась переконати мене у правильності мого вчинку. Але запитань про Марка було дуже багато, тому час від часу я їй відповідала , доки цього не замітила викладачка . Дуже строга жінка , як то кажуть старої закалки . Вона в минулому була найкращим слідчим , а зараз веде у нас кримінальне право .

— Федотова , встаньте . Я бачу ви все добре знаєте, раз зовсім мене не слухаєте. Тому прошу відповісти мені та всій аудиторії на просте запитання.  Яке 
завдання кримінального права ? - у аудиторії настала повна тиша . Викладачка дивилась на мене в очікуванні відповіді  .

— Завдання кримінального права — це  правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного ладу від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам - добре що я зубрила , яка вчить все на пам'ять, у мене ледь серце не зупинилось від переживань .

— Молодець , але щоб більше ніяких розмов . - киваю та сідаю на своє місце. А тим часом Емма у себе в конспекті написала " Ти крута " .

Далі ми старалися мовчати на всіх парах , а то ніякого хвилювання не вистачить. По закінченню навчання ми попрощалися і розійшлись по своїх справах. Я вирішила зайти перше до мами, а потім по магазинах.  Погода сьогодні чудова , світить сонечко та й настрій також прекрасний . У середині з'явилося дуже сильне бажання почути голос Марка , і поки я не подумала що це безглузда ідея я швидко набираю номер. Спочатку я чую довгі гудки , та вже вирішую що він не візьме трубку .

— Маленька щось сталось? - на задньому фоні багато голосів , хтось про щось сильно сперечається. От про що я думала , він ж на роботі, а я тут із своїм бажанням почути голос. Розумію що вже довго мовчу.

— Ні , просто захотілось запитати  як у тебе день проходить ? - яка ж ти дурненька Марі , відволікаю його по таких дрібницях .

— Не дуже , але я дуже радий що ти про мене думаєш. Дзвони частіше коли будеш мати бажання. Але зараз вибач у мене тут переговори - від сорому я напевно вже вся почервоніла.  Але у серці появилось дуже сильне тепло, адже йому приємно і він зупинив переговори, щоб зі мною поговорити .

— Добре, бажаю тобі удачі . Бувай

— І тобі - Марк відключається , а я ще на більших крилах йду до лікарні.  

Та мій прекрасний настрій може знову піти на прогулянку, адже під лікарню стоїть Ліза . І я вже помічаю з яким призирством та люттю вона на мене дивиться. Так Марі спокійно , просто йди можливо вона не буде тебе чіпати . Заспокоюю сама себе , адже вступати першою в конфлікт я не збираюся. Тому гордо піднявши голову йду , мені немає чого соромитись.  Всесвіт явно сьогодні на моїй стороні, адже Ліза нічого мені не сказала. Тому швидко піднімаюсь у палату до мами .