Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська - Заборонене кохання: я тебе знищу, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська

Різким рухом мене штовхнули до ліжка, і не втримавши рівноваги, я впала на прохолодні простирадла. Вирішивши скористатися хоча б цим шансом, я встала на коліна і спробувала відповзти, але схоже всі рішення, які були прийняті мною сьогодні, наштовхували цього мерзотника на зовсім інші думки.  Мої рухи були повільні й непевні, а по швидкості реакції я навряд чи могла з ним хоч трохи змагатися.   

- Твоя дупа все ще дуже апетитна, я із задоволенням скористаюся твоєю пропозицією, - я почула позаду себе, коли намагалася відповзти до протилежної частини ліжка. Його голос звучав дуже тихо, але я зрозуміла, наскільки він був збуджений.   

- Я... - почала було я, але не продовжила. Ні, у мене ніяких шансів не було щось змінити. Його руки схопили мене за стегна і просто перенесли на край ліжка, сукня різко завернулася верх, я зажмурила очі згадавши які саме трусики були на мені надягнуті й тепер все це постало перед ним у всій красі.   

- Бантик на такому спокусливому подарунку? Мабуть, я не буду обережний з цим пакуванням, - я не зовсім зрозуміла його слів, але, коли почула тріск тканини, яка розривається на мені, зрозуміла, що він просто вирішив позбутися від моєї спідньої білизни.   

Найжахливішим було те, що в той момент я відчула щось схоже на бажання, але я не розуміла, що конкретно стало причиною цього. Чоловік був грубий, він навіть не намагався змінити своєї поведінки. Можливо, якоюсь мірою, мене привабило те, як він володів ситуацією або ж те, що при всій своїй грубості він не заподіяв мені болі. Поки що...   

Але щось у ньому виразно починало мене залучати... В той момент я зрозуміла, що вже немає сенсу брехати хоча б самій собі, я хотіла цього чоловіка. Його дотики, нехай хоч владні й грубі, все ж мене збуджували. Далеко не кожен міг мене так завести. Сама атмосфера напівтемряви ще більше сприяла відвертим діям. Немов піддавшись внутрішньому пориву, я перестала вириватися і більше не робила спроб втекти. В цьому вже не було ніякого сенсу.   

- Ааа, - легкий ляпанець обпік шкіру сідниць, це було... незвично, але між стегон ставало вогко, і я з жахом зрозуміла, що навіть такі збочені ласки моє тіло сприймало як нагороду. Він до болю зім'яв мої сідниці сильними руками й ніби насолоджувався моїм болем, дивлячись на це все зі сторони. Все життя я була чутлива до будь-якого болю, тому була майже впевнена, що на моєму тілі залишаться сліди цієї суперечливої ночі. Його пальці торкалися моєї беззахисною шкіри й ніби таврували, залишаючи на ній грубі відмітини.   

- Хто ти зараз? Покірна сучка? - Пробурчав чоловік, він знову сприйняв мою поведінку на свій лад, подумав, що я веду гру.  

- Я ..., - намагалася вимовити, але не змогла.  Ні, тут явно ніхто не чекав моїх відповідей, діалог вести ніхто не мав наміру, його питання були лише риторичними. Та й навряд чи я б змогла знайти в собі сили сказати щось зв'язне. Перетворювати свої думки в слова в ту ніч мені здавалося чимось неможливим.  

Продовжуючи лежати на ліжку, сховавши обличчя в простирадло, я почула брязкіт ременя, який розстібався і зрозуміла, як щось важке впало на підлогу.  Швидше за все, це були його штани.  Усвідомивши це, я швидко, на скільки могла, перекинулася на спину - це стало останньою краплею в моїй боротьбі з самою собою.