Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська - Заборонене кохання: я тебе знищу, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська

- Жак! - Я намагалася звучати суворо, наче він, а не його сестра, був моїм учнем, але хлопець тільки заперечно похитав головою, не давши мені продовжити. Просто приклав палець до моїх губ і дістав сигарету.   

- Ти крутиш дупою перед моїм носом, залишаєшся тут ночувати, вичікуєш, коли я буду вдома один, - він ніс маячню, невже хлопець сам вірив в те, що говорив?   

- Я залишаюся з Аделі, а ти видаєш бажане за дійсне, - я намагалася стримуватися, але все ж останні слова прошипіла крізь зціплені зуби.   

- Ти хочеш мене, я знаю це. Хочеш, щоб я тебе трахнув, хочеш стогнати піді мною, - він говорив це з неприхованою злістю, а мені ставало все гидкіше з кожною секундою.   

- Я хочу, щоб ти закрив свій рот і відпустив мене, - я починала підвищувати тон, тому що ситуація виходила з-під контролю.   

- Любиш корчити з себе незайману? - Жак скривив у посмішці губи, від нього жахливо пахло тютюном і віскі, мене починало нудити, - а насправді бувала сука, - хлопець нахилився ближче до мене, до моїх губ з однією лише метою.  Я спробувала відвернутися, але його великі пальці зловили моє підборіддя.

- Впевнений, ти вже вся мокра, зараз я це перевірю, - мене врятувало лише те, що хлопець трохи відсторонився від мене, намагаючись виконати свою загрозу. Дочекавшись потрібного моменту, я відвела руку в сторону і різко схопила його за найцінніше, що у нього було в даній ситуації. Враховуючи, що цим же місцем хлопець у тому числі й думав, я, в принципі, одним махом завдала подвійного удару. Жак захрипів зігнувшись навпіл.   

- Ще раз підійдеш до мене, і я зроблю так, що жінки тебе буде цікавити тільки в інтелектуальному плані! - Я промовила тихим шепотом наблизившись губами до його вуха, - можливо, це стане єдиним задоволенням, яке буде тобі доступно, - трохи стиснувши руку, я почула, як хлопець застогнав від болю.   

В цей момент я не відчувала ні страху, ні жалю. В мені кипіла злість, і я ледве стримувалася, щоб не стиснути пальці ще сильніше.  

В той раз я прекрасно розуміла, що мені пощастило і я змогла дістатися до його вразливого місця, але таке везіння могло тривати не довго. Прибравши руку і розчепіривши пальці, ніби торкнулася чогось мерзенного, я швидко побігла по коридору. Я не була впевнена, але здається я почула шепіт у спину: 

- Погань, ти пошкодуєш про це...   

Скрикнувши, я впустила запальничку з рук. Занурившись у всі ці спогади, я навіть не помітила, як обпекла пальці.Дмухаючи на запалену шкіру, я встала з крісла і підійшла до величезного вікна. Спускалася ніч на ліс.  

Жак цілком міг бути психопатом, який мене тут закрив. Він хоч і був популярним хлопцем, але завжди тримався трохи відсторонено навіть від своїх друзів і не підпускав до себе близько. Якщо це дійсно виявиться він, то такий вибір житла зовсім мене не дивував...