Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська - Заборонене кохання: я тебе знищу, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська

- Відпусти, - прошипіла крізь зуби, намагаючись його відштовхнути. Даремно! Хіба я можу завдати болю цій машині. - Тобі ж подобається, - нахабно заявив він, видаючи своє збудження і самовпевненість. - Будь ласка, - благала сподіваючись, що він прийде в себе і зрозуміє, що мені неприємно. - Уже не терпиться? - Хрипко запитав він, рухаючись різко й агресивно. Якби я знала до чого призведе ця ніч, я б ніколи не дозволила цьому статися. Ця ніч стала початком кінця, і в усьому цьому винна ця людина. *** СУВОРО 18+, ДУЖЕ ГАРЯЧЕ, БАГАТО ВІДВЕРТИХ СЦЕН. БУКТРЕЙЛЕР.

Пролог

Дуже хвилюємося і сподіваємося, що для вас це стало таким же приємним сюрпризом, як і для нас. Ми вирішили написати цю історію разом, поєднавши воєдино наші сильні сторони. Ми дуже сподіваємося, що у нас це вийшло!     

Вас чекає захоплива інтрига та багато відвертих сцен. Ми поставили позначку 18+ не просто так, на вас чекають:     

- відверті сцени;     

- нецензурна лексика;     

- герой жорсткий та іноді навіть жорстокий, але все одно не переходить за грань розумного, поки що...))     

Ну, начебто про все попередили, так що поїхали)     

***********

Пролог     

Що робити, якщо немає до чого прагнути? До чого може призвести єдиний раз, коли я зупинилась?  На що може піти людина, доведена до крайності?   

Кинути все? Втекти?  Коли розпочнеться це чортове світло у моєму нескінченному тунелі?     

************  

Жорсткий поштовх і я спираюся на стіну, мені не подобалося те, що почало відбуватися, але я нічого не могла з цим вдіяти. Що він собі дозволяє?   

  

- Пусти, - я прошипіла крізь зуби й зробила спробу його відштовхнути. Звичайно, було нерозумно розраховувати на те, що я зможу заподіяти біль такій горі м'язів, велетенському чоловікові.     

 

- Тобі подобається, - все той же голос, від тембру якого тіло трусило.     

 

Мої зап'ястя були затиснуті його рукою у мене над головою і, по суті, тим самим мене позбавили можливості чинити опір. Я все ще намагалася вивільнитися, але це було неможливо. Мій рот був запечатаний його поцілунком, грубим, жорстким, владним, а руки скуті. Я зловила себе на думці, що в якийсь момент я почала відповідати на його поцілунки. Чоловік до болю закусив мою нижню губу, тим самим змусивши мене скрикнути.  В цей же момент другою рукою він доторкався до мого стегна і почав швидко підійматися вгору. Я пошкодувала про те, що одягла сьогодні відверто коротке плаття, яке як ніколи підкреслювало мою фігуру. Сама спростила завдання цьому мерзотникові. Діставшись до гумки панчіх, він відірвався від моїх губ і промовив:   

  

- Ними я і зв'яжу твої руки, - від звуку його грубого голосу й усвідомлення того, що він зі мною зробить, холодок пробіг по тілу, в якийсь момент до мене дійшло, що це вже навіть не смішно.   

  

Напевно, зараз саме час бити на сполох, кричати й благати мене відпустити. Однак, мої мізки все ще перебували в сп'янілому дурмані, і внутрішній голос задав лише одне питання: "А чому б і ні?".   

  

Тряхнувши головою, я прогнала дурні думки, а чоловік, підчепивши гумку панчіх, сильно схопив їх і тут же відпустив, вжаливши мою шкіру різким ударом. Це було боляче, неймовірно боляче. Від несподіванки я скрикнула і, здається, як і раніше, мій крик був сприйнятий як запрошення до подальших дій.  

 

- Будь ласка, - прошепотіла я, сподіваючись, що він все-таки зараз прийде в себе і зрозуміє, що робить щось не так.   

 

- Вже не терпиться? - Запитав він ще більше захриплим голосом і його рухи стали ще більш різкими та агресивними  Господи, що? Ні, ні, про що він подумав? Я зовсім не це мала на увазі. Я просила зупинитися, а не продовжувати.   

  

Його губи знову зім'яли мої, позбавляючи можливості порозумітися, а язик почав таранити мій рот. Прикусивши його язик зубами, я порахувала, що виграла для себе час і шанс на втечу поки він прибрав одну руку і пальцями торкнувся ранки. Я все ще не бачила обличчя в цьому темному приміщенні, але розгледіла кров на його руці. Ця необачна дія не принесла мені ніякої переваги, а лише більше посилила і без того скрутне становище.   

  

- Погань, дражниш мене? — Я не розуміла, як можна бути таким дурнем? Як можна сприймати мою боротьбу як запрошення зайти далі?   

  

Його рука грубо і різко проникла під шовкову тканину спідньої білизни, і від несподіванки мої очі вмить розширилися від шоку. В той момент все, що відбувалося, нагадало якийсь дурний сон, кошмар, який з незрозумілих причин відбувався зі мною наяву. Адже цього просто не могло бути насправді. Я відмовлялася розуміти й приймати те, що зараз робив зі мною цей чоловік.   

    

Подальше просто не вкладалося в моїй голові: його пальці, такі жорсткі до цієї секунди, почали з ніжністю вивчати мене там.  Доторкнувшись до найчутливішого місця, він змусив мене видати стогін. І в цей момент я сама себе насилу впізнала. Що ж я накоїла? Я сама закликала його продовжувати тим, що більше не відштовхувала так завзято, а мої спроби вирватися були вже більше схожі на те, що я почала звиватися в його руках.   

  

- Прошу, - промовила хрипким голосом. На більше у мене не вистачило сил, але чоловік, як і раніше, продовжував свої збочені тортури.   

  

Я відкинула голову назад, і прикусила губу, зачепивши ранку і злизавши язиком власну кров. Схоже, його збуджувала подібна дія, оскільки я почула гортанний рик і мої губи знову взяли в полон. Його рухи стали грубіше і швидше, пальці почали проникати в мене з неймовірною силою, а на слова вже зовсім не залишилося сил. Тіло напружилося як струна, я вся була як оголений нерв, на якому вміло грали.   

  

Все це тривало до біса довго і було неймовірно приємно. В якийсь момент, коли я вже майже дійшла до фінішу, він різко зупинився, не давши мені скінчити. Глибоко вдихаючи розпалене повітря навколо нас, я не могла зрозуміти чому він зупинився. Це здавалося неможливим, він ніби знущався наді мною, і я вже не розуміла, чого саме від мене домагався цей чоловік і що конкретно він хотів.  

    

Різким рухом мене штовхнули до ліжка, і не втримавши рівноваги, я впала на прохолодні простирадла. Вирішивши скористатися хоча б цим шансом, я встала на коліна і спробувала відповзти, але, схоже, всі рішення, які були прийняті мною сьогодні, наштовхували цього мерзотника на зовсім інші думки.   

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍