Анна-Марі Слотер - Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю

може стати основною перешкодою, яка відштовхне жінку назад. Проте позбування таких сумнівів може спричинити «зачароване коло»: ви припускаєте, що можете поєднати роботу та cім’ю, крокуєте вперед, досягаєте професійних успіхів і опиняєтеся в кращому становищі, запитуючи, що потрібно змінити, аби це принесло користь іншим. Як особа, яка змогла контролювати власний час, як штатна професорка у віці тридцяти п’яти років, яка змогла зайняти керівну посаду деканки Принстонського факультету імені Вудро Вілсона у віці сорока двох років, я знаю: що швидше ви стаєте босом, то легше вам вдається поєднати роботу та сім’ю. І віра в те, що ви можете стати босом, — це необхідна умова, яка приведе вас до цього.

А що трапляється, коли втручається саме життя? У той час коли ви намагаєтеся прокласти шлях до власного успіху, що, я підозрюю, є типовою американською рисою, як часто ви чуєте, що шанс отримати конкретну роботу залежить від того, чи ви є «у правильному місці та у відповідний час»? Коли я закінчувала коледж, то планувала, що працюватиму у великій нью-йоркській юридичній компанії у міжнародному відділі, буду правою рукою партнера, який працюватиме в уряді й, імовірно, отримає підвищення, а тому мені доведеться поїхати з ним до Вашингтона в ролі спеціальної асистентки. Саме так виглядала успішна кар’єра в ті дні. Хіба я мог­ла собі уявити, що практика у великих юридичних компаніях — не для мене або що одружуся з чоловіком, який на той момент мешкав у Бостоні?

Це відносно м’які приклади непередбачуваних обставин, які віддавна називають долею. Хоча ви не можете спланувати їх заздалегідь, проте такі обставини мають велике й реальне значення в майбутньому. Припустімо, що перипетіями та поворотами у вашому житті можуть бути пізнє одруження, відсутність шлюбу як такого, розлучення або ж безпліддя.

Кепська економіка, керівник, який не помічає ваших заслуг незалежно від того як віддано ви працюєте, робота й партнер, які перебувають у різних місцях, дитина, що потребує вас більше, ніж ви очікували, або ж ви прагнете бути з нею більше, ніж сподівалися, батьки, про яких треба піклуватися. Хвороби, безробіття, заборгованість, катастрофи природного й техногенного характеру...

Гнучкість полягає у здатності впоратися з несподіванками й відійти назад, прийнявши можливість існування багатьох інших доріг, які все одно доведуть до одного місця призначення. Довіра та впевненість — це основи особистої стійкості. Та навіть для тих із нас, хто вважає себе оптимістом, припущення, що життя йтиме запланованим шляхом, — не є рецептом успіху. Будувати в очікуванні невдач та непередбачуваних подій, планувати й готуватися до них. Із цього складається реальна оцінка власних можливостей. Якщо вам потрібно спати вісім годин, то вижити на п’яти годинах — хиткий план для життя.

Якщо ви не найорганізованіша людина у світі, то поєднати роботу й хатні справи буде великим стресом, якщо це взагалі вдасться. У разі, якщо ви творча особистість і щохвилини чимось зайняті (у сімейному чи професійному плані), то вам світить швидке вигорання. Важливо передбачити переломний момент, ситуацію, у якій керований досі й приємний баланс робота—сім’я більше не зможе бути одним цілим попри амбіції, впевненість у собі та навіть рівноправного партнера. У моєму житті й у багатьох розмовах та листах з іншими жінками, які починали з великих планів, а потім опинялися там, куди вони не сподівалися потрапити, переломний момент завжди був дуже особистою справою, але й доволі частим явищем, який дозволяв сформувати чіткий шаблон.

Переломний момент

Багатьом жінкам і чоловікам вдається поєднувати дві кар’єри та відповідальність за дітей і літніх батьків завдяки чудовій організації та тайм-менеджменту, часто в поєднанні з хронічним недосипанням. Випічка шкільних кексів опівночі та прокидання о п’ятій, аби написати чи прочитати щось, необхідне для зустрічі чи лекції, може бути захопливим, навіть якщо дуже виснажує. Коли я була деканкою, часто, ідучи вулицею на факультет (одна з багатьох зручностей, яка робила моє життя можливим), відчувала себе найщасливішою жінкою у світі, маючи роботу, яку любила, і сім’ю, яку любила ще дужче. Щоправда, мій розклад був так чітко розпланований, що дитяча вушна інфекція могла перенести на тиждень важливі зустрічі й тим самим повалити все, наче доміно. У такі дні я відчувала, ніби моя сім’я та робота котяться у прірву. Але загалом задоволення переважало стрес, так є й досі.

Навіть найбільш організована та розумна особистість, яка вміє справлятися з багатьма завданнями, має свої межі. Щось трап­ляється — і старанно сконструйований баланс руйнується. Для багатьох жінок це період народження другої дитини. Юридичні фірми й бізнесмени добре обізнані із «синдромом другої дитини», коли раптом талановита жінка, яка досі справлялася з роботою, маючи одну дитину, більше не може працювати повний робочий день, маючи вже двох. Інші жінки справляються з двома дітьми та кар’єрою, доки їхня дитина не захворіє і не почнуться серйозні проблеми в школі чи поза нею. Літній батько почне потребувати вашої опіки, чоловік отримає підвищення, через що змушений буде часто подорожувати, шлюб тріщатиме по швах або ж ваш рух уперед вимагатиме залишити позаду життєдайну підтримку сім’ї. В іншому випадку, жінка буде неухильно рухатися кар’єрними сходами, поки наступна робота не вимагатиме від неї багато поїздок, а її чоловік не буде в змозі або не хотітиме підстрахувати її.

Переломний момент для мене виявився досить потужним та, мабуть, передбачуваним: саме коли я працювала на вкрай вимог­ливій роботі в іншому місті та мала двох дітей-підлітків удома. Але я все одно його не помічала. Як у банальній фразі про соломину, що ламає спину верблюдові. Ніколи не знаєш, яка саме соломина це буде, доки вона не трапиться. Кожна сімейна ситуація різна, де­я­кі жінки можуть упоратися із простими проблемами, а для інших вони будуть занадто складними, а дехто з переломним моментом навіть ніколи не зустрінеться. Важливим є те, що на сумнівних терезах між роботою та сім’єю завжди можливо перекласти вагу на одну із шальок і створити переломний момент, частіше залишаючи на жінку хатні турботи, а на чоловіка — утримання сім’ї.

Якось на лекції, яку я читала для групи працівників одного з високоповажних банків, я зустріла жінку. Лінда (уявімо, що її так звуть) потім сказала мені, що досягла свого переломного моменту:

Учора я звільнилася{19} з роботи, яку любила, аби покращити стан моєї сім’ї. Коротше кажучи, у мене була «криза», пов’язана з доглядом за дитиною, і це змусило мене прийняти таке складне рішення. Моя чудова няня натомість не зробила правильного вибору, в