Мелорі Бронд - (не) згоріти вщент, Мелорі Бронд

— Вибач, я випадково, мене штовхнули, - швидко вийняла серветки і намагалася хоч якось врятувати його сорочку.

— Нічого буває, - повернувшись до мене  відповів він.

 Через секунду наші погляди зустрілись. На мене дивилися блакитні, як небо очі. Які мене, ось уже декілька днів, бентежили.

— Ще раз вибач, що зіпсувала тобі сорочку.

— Пусте, якось переживу. Я думаю, що нікому діла не буде до неї, всі з нетерпінням чекають на фільм. Це ти? Я тебе згадав. Дівчина з фісташковим морозивом, з кафе. Приємно познайомитись, Алекс.

— Мелані.  Дякую, що тоді заспокоїв свого друга.

— Я не терплю коли до дівчини відносяться, як до дешевої речі. І він мені не друг, навчаємося разом, останній курс. А ти на якому курсі  навчаєшся? Дай вгадаю другий, можливо третій.

— Вибач, я піду, а то сестра мене чекає,

 Боже він ще студент, крутилося в моїй голові. А з першого погляду так і не скажеш. Уникаючи його погляду, я намагалася не видати свого збентеження.

— Мел, ти чого? - нахилившись надто близько до моїх губ промовив Алекс, -  Я щось не те спитав?

 Я злегка  прикусила нижню губу. Глибоко вдихнула його неймовірний аромат від якого вмить запаморочилося в голові.

— Фільм от-от розпочнеться, - уникаючи відповіді, промовила я, - а мені ще сестру потрібно знайти, - розвивати наш діалог дальше, на мій погляд не було потреби. Ми надто різні, - бувай Алексе, - я розвернулася і швидко зайшла в зал. Він ще щось прокричав вслід, тільки я не почула.

— Мел, я думала ти загубилася в цьому натовпі. А де твоя кола?

— Не зважай, пий свою.

 Фільм розпочався. Але мої думки були поряд з ним. Ну чому мене так тягне до нього. Від одного погляду серце завмирає, а дух перехоплює. Це вперше я відчула щось подібне. Ну чому, чому він студент. Надіюся, що він навчається в іншому університеті і наші шляхи не перетнуться.

Зберися, Мел, - насварила я себе подумки. Такі як Алекс не для тебе, а ще між вами різниця у віці. Я перевела погляд на екран і решту фільму намагалася вникнути в його суть.

— Мел, що з тобою? Ти якась дивна, майже фільм не дивилася.

— Вибач, мене щось голова розболілася, - не вдаючись в подробиці мого стану, промовила я, - їдьмо до дому. 

 Дорогою, до таксі, я помітила Алекса в колі компанії. Вони гучно обговорювали фільм. Біля нього, повиснувши на руці, терлася висока, струнка дівчина. Сідаючи в машину, побачила його спрямований на нас, пронизливий погляд.

 Дні швидко пробігли, за щоденними клопотами. Ми з сестрою, скупили все необхідне для навчання, а мені для викладання. Вже завтра мій перший урок з студентами. А Віталіни перший день навчання.

 Ранок почався з гарячої кави і тостів. Поснідавши, ми з сестрою швидко одяглися, я в класичні чорні штани з білою блузкою. Волосся закрутила, нанесла легкий макіяж. На ноги взула чорні босоніжки на високій шпильці.

 Віталіна одягла форму з спідниці і топа, волосся заплела в дві косички.

— Яка ж ти красуня, батьки тобою пишалися б. - Я обійняла Віталіну.

— Я дуже за ними сумую, Мел. Мені так їх не вистачає.

— Знаю сестричко, - промокнула легенько сльози які зрадницьки виступили, - я теж  сумую. Ну все ходімо, а то спізнимося в перший ж день.

— Хвилинку, візьму тільки рюкзак з ключами.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно