Вікторія Стужева - Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева

Частина 5

Ми встали і попрощалися з батьками, хоча мені дуже цього не хотілося. Ще перед тим, як виходити, я сказала йому, що потрібно забрати речі, раз я в нього переночую. На що він сказав "Не потрібно". Я не стала заперечувати, про що потім дуууже пошкодувала, адже зрозуміла, що в сумці була піжама, а піжаму все-таки потрібно було прихопити.

Ми півтори години каталися містом, Адам показав мені все, за що йому, звісно, спасибі, але розповідав він настільки швидко, що навряд чи я все запам'ятала.

Коли ми зайшли в його ВЕЛИЧЕЗНИЙ будинок, я боялася відійти від нього навіть на крок, адже тут дуже легко можна загубитися. Але раз у будинку так багато кімнат, значить я можу спати окремо від нього. Мене мучило це питання весь вечір.

- Чай, кава, вино, секс? - банальним і тупим підколом запитав мене господар. 

- Мабуть секс, але не з тобою, - з єхидною усмішкою відповіла я. 

П'ять балів! Звідки, Алекса в тебе стільки сарказму? Зараз ти точно договоришся! Іноді, я сама себе не розуміла. Між моїми бажаннями та моєю натурою виникали суперечки. Накшталт цієї : я не почувалася крутою, сексуальною і наглою. Але моє бажання якось нагло та гаряче відповісти цьому чоловіку просто перевішувало!

І за секунду, вже чула як Адам заричав. Ухх, бідне вовченя, даремно він так зі мною, адже моя лисиця просто радіє всередині від однієї думки нашкодити йому, або обвести навколо пальця.

Хі-хі.

- Не грайся з вогнем, палаючи, згориш., - мені почулося, чи окрім погрози в його голосі прослизнув флірт?

- Не грайся з льодом -  розстаю, згаснеш, - суворо відповіла я.

І той знову загарчав, Господи що ж усі вовки такі нервові.

- Гаразд, що будемо робити? - запитала я, намагаючись хоч якось перебити тему.

- Фільм дивитися. - коротко і ясно відповів він.  В його очах я помітила, як загорілися тисячі маленьких вогників.

Через кілька хвилин я встигла переодягнутися у футболку Альфи, яка, на превеликий жаль, ледве прикриває мою попу. Мене бісила вся ця ситуація, ще й до неї цей нахаба перекинув на мене напій! Мій одяг було просто знищено одним легким, незапланованим руком. А чи точно незапланованим? Ну він просто знущається! Але робити було нічого, більше він мені нічого не дав. Коли я знову зайшла на кухню, то дістала величезну пачку чіпсів, колу, і пончики. Так, я в будинку сторонньої людини, і маю дотримуватися етикету і правил гостя. Але дідько, про який етикет може йти мова, якщо він вирядив мене у свою футболку, яка знизу не прикриває нічого. Він силоміць затягнув мене у свій дім, коли до цього під приводом "показати місто" забрав із собою. Так що вже вибачте, але господарювати я точно буду, а то що? Мені сидіти як мишці й чекати, поки він сам усе принесе? Ну вже дудки.
 

- Що господарюєш? Молодець, звикай. Скоро ти станеш моєю особистою сукою і господинею в цьому будинку.

Мдаа. Не таку я реакцію очікувала побачити, а я то сподівалася почати виставу з перетворенням вовка, і закінчити тим, що мене виганяють із дому. Ех. Не судилося.

Стоп, що? Як він мене назвав?

- Мрій, придурок, іди знайди собі якусь вовчицю, нагни її, і нехай буде твоєю сукою. А мене не смій так називати! 

Тієї ж секунди він опинився поруч зі мною. Він узяв мене за підборіддя і прошепотів:

- Якщо я когось і нагну, то це точно будеш - ти. Хм.хочеш дізнатися, що я з тобою зроблю? - з хтивим і водночас диявольським поглядом запитав Адам.

- Н-ні, спасибі переживу! - відповіла я. Але незважаючи на мою відповідь він почав продовжувати:

- Спочатку я прив'яжу тебе мотузками до ліжка, буду вкривати все твоє тіло поцілунками, а потім переверну і поставлю на карачки, і введу свій член у тебе, спочатку ніжно і повільно, а потім ти сама будеш благати мене зробити це ще жорсткіше. Будеш стогнати, і прогинатися піді мною. І знову цей рик тільки вже не такий злий.

На доказ своїх слів він притулився до мене і потерся об мою попу. Усе його єство було кам'яним. У цей же час мені стало страшно і одночасно якесь приємне відчуття внизу живота.

Його крила носа затріпотіли, він почав принюхуватися.

- Мм солодка, ти потекла.

- Ч-що? Запитала я ніби не зрозуміла його слів.

- Те, -  коротко відповів він і торкнувся до мого жіночного місця.

Я сіпнулася. А він почав погладжувати і робити кругові рухи там. Боже, що за ситуація.

- Не треба прошу... - благально прошепотіла я.

- Проси краще, солоденька, - тихо відповів він

- Н-не треба благаю а-а... - ледве простогнала я.

- Ну раз благаєш, гаразд, -  прибравши руку, він взяв мене і повів дивитися фільм. Сподіваюсь, хоч не жахи... будуть.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно