Борис Ілліч Олійник - Таємна вечеря

поета піддали такому обстрілу, починаючи від Москви до канівських властей, що вже заходило до притягнення Олійника до суду за те, що він, мовляв, став «на шляху прогресу» і «відбирає в людей роботу».

З такою ж принциповістю він пішов проти течії в оцінці подій на Балканах. З початку 90-х Борис Олійник побував на всіх фронтах Боснії-Герцеговини, розвінчуючи натівську сатанізацію сербів.

Коли почалися варварські бомбардування Косово і всієї Югославії, поет не тільки осуджував агресію з відстані, а вирушив у саме пекло війни і довів на неспростовних фактах, що спровокована ця бойня не задля захисту албанців, а з метою вгніздити натівську базу в Приштині. Нинішні події в Косово, що під егідою Альянсу перетворилося на суцільну мафію, де терористи добивають останніх сербів, повністю потвердили Олійникову позицію.

Найчесніший голос життя, як називав поезію Кайсин Кулієв (згадайте: «брате мій сивий по сірій сирітській судьбі»), не дає найменших підстав для сумніву в тому, що політика не вкрала у нас поета Бориса Олійника. Він був і залишився вірним Матері, Правді, Пам’яті, Україні.

Іван БОКИЙ

Триптих
І Вітер шугнув за пазуху — Лоскітно під грудьми. Чайкою стала запаска, Руки звелись крильми. Вітер шепнув: «Злітаймо! Поговір — лихо з ним! Знаю: щоніч притайно Тужиш за тим ... одним». Охнула неутішно: «Змилуйся — не мани. Я б же до нього й пішо — Через стерню й терни!» Впали на груди коси, Чорні, немов журба; «Думалось... не збулося». Схлипнула: «Не судьба. Зорі ж, мов царські гривні! Тихше — законний спить. Ти хоч до перших півнів, Вітре, зі мною посидь». II Вітер шугнув під пахви І перебіг грудьми. Стала сорочка птахом, Руки знялись крильми. Вітер шепнув: «Летімо! Тут недалеко... мить. Ти ж за її очима Тужиш із юних літ». Важко зійшлось надбрів’я. Вирвалось на жалю: «Господи, як любив я... Як я її... люблю! Тільки ж — не довелося. Винні, мабуть, оба. Думалось... не збулося. Сталося... не судьба. Тихше, поснули діти Вірна дружина спить. Ти ж хоч на дрібку миті, Вітре, зі мною посидь». III