Павло Петрович Коробчук - Кайфологія

Тому я й хочу, щоб нігті росли швидше.

Щоб світилося.

ЧОМУ В ЛІВШІ АПЕНДИКС З ПРАВОГО БОКУ
час ставати дорослою
час ставати дорослою, дівчинко. життя це не те, що ти звикла бачити на відеоплівці. усі заборонені теми, як просту арифметику, вивчено, – для романтики і гостроти не обов’язково курити на заправці. мало світла в кінці панелі, мало в щілинах просвіту. алкоголь тобі не замінить міцні чоловічі плечі. рідко хто долетить до середини твого досвіду, але час бути сильною дівчинкою, а сильні не плачуть. ти теж не витримувала свого досвіду, пускаючи кров під кранами, притуливши, щоби почути стукіт серця, вухо до плитки. амбітна жінка відчайдушна, ніби тварина поранена, а без амбіцій – все одно, що піймана в клітку. ти іноді сонцезатемнювальна, іноді – для поліпшення зору, іноді – пристрій нічного бачення, іноді контактна, як лінза. мій зір це варіант захисного військового гарнізону, але ти відразу його захоплюєш, опинившись поблизу. тобто, риси твого обличчя піднебесні, але не завжди вірні, – пошук власного простору має бути головною рисою. час змінювати кілька кривих просторів на один рівний. час ставати дорослою. бомжі на цвинтарі
вчора сидів на Лук’янівському цвинтарі і навпроти мене хтось сидів на Лук’янівському цвинтарі і сидів непомітно і сам себе не помічав у насправді відсутньому натовпі таких же непомітних і спостерігав чи його ніхто не помічає я не про мертвих людей я про живих бомжів хоча яка особлива різниця? вони там собі розділили територію цвинтаря на умовні ділянки і кожен знає коли хто помер на його ділянці маю на увазі не померлий а бомж знає і в день смерті бомж приходить на свою могилу тобто на одну зі своїх могил на одну з могил завдяки якій він живе