Тім О’Райлі - ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє

У наступні роки людей дратувала комерціалізація, бо підприємці заважали користуватися безкоштовною операційною системою, що поєднує ядро Торвальдса і решту елементів Unix, відтворених Фондом вільного програмного забезпечення. Тоді вже воду каламутила не AT&T, а Microsoft.

У часи зародження індустрії персональних комп’ютерів IMB і численні її «клони», що продавали ПК, зокрема Dell і Gateway, постачали «залізо». Тимчасом Microsoft спеціалізувалася на операційній системі, а чимало незалежних компаній із розробки програмного забезпечення — на так званих «додатках-убивцях», зокрема на текстових і графічних редакторах, електронних таблицях і базах даних. У зв’язку з цим і стався перехід на нову платформу. DOS (Disk Operating System — дискова операційна система) від Microsoft була ключовою складовою екосистеми, але не підлягала контролю. Це змінилося, коли з’явився Windows. Його прикладні програмні інтерфейси (API) суттєво спростили розробку додатків, але обмежили розробників платформою Microsoft. Конкурентні операційні системи для ПК, на зразок OS/2 від IBM, не могли пробитися. Невдовзі Microsoft скористалася домінантною операційною системою, прив’язавши до себе угодами великих клієнтів, щоб просувати власні додатки: Microsoft Word, Excel, PowerPoint, Access, а згодом Internet Explorer — браузер, що тепер зветься Microsoft Edge.

Індустрія незалежного програмного забезпечення для ПК відходила в небуття, тоді як Microsoft прибирала до рук усі категорії додатків.

Ось і історична рима: індустрія персональних комп’ютерів почалася з інноваційного вибуху, що знищив монополію IBM на перше покоління інформаційних технологій, та зрештою потрапила в тенета монополії другого переможця. Шукайте циклічних моделей, визначаючи подальші етапи розвитку.

Усі сподівалися, що настільна версія Linux змінить правила гри. Не тільки стартапи, а й великі компанії, зокрема IBM, намагалися продертися нагору, тому робили якнайбільші ставки.

Успіх Linux не обмежувався конкуренцією з Microsoft. Не­сподівано для всіх переписувалися закони індустрії програмного забезпечення. Linux стала платформою, на якій будували найкращі у світі сайти (серед найвизначніших на той час були Amazon і Google). Формувалися також нові принципи написання програм.

У лютому 1997 року на «Linux Конґресі» у Вюрцбурґу, що в Німеччині, хакер Ерік Реймонд презентував есе «Собор і базар» (The Cathedral and the Bazaar)27, що сколихнуло спільноту Linux. Автор висунув теорію розробки програмного забезпечення на основі ідей про Linux і власного досвіду. Згодом викладена в есе теорія лягла в основу поняття «розробка відкритого програмного забезпечення». Ерік писав:

Хто б міг подумати ще років зо п’ять тому, що, ніби за помахом чарівної палички, з’явиться операційна система світового рівня зусиллями кількох тисяч неофіційних девелоперів, які розпорошені по всій планеті й об’єднані лише тонкими павутинками мережі інтернет?.. Спільнота Linux нагадувала величезний галасливий базар із різноманітними послідовностями операцій і методів (цей базар символізують дистрибутивні сайти Linux, куди будь-хто може вносити дані). Здавалося, для того, щоб із такої мішанини виринула послідовна й стабільна система, потрібне диво, і не одне.

Ерік виокремив низку принципів, які за кілька десятиліть сформували таку собі «біблію» розробки програмного забезпечення: програми мають випускатися часто й на початковій стадії розробки — краще оприлюднити незавершену, ніж довго відшліфовувати; користувачі — це співрозробники; «що більше очей, то швидше на поверхню випливають баги».

Нині розробники відкритого й пропрієтарного програмного забезпечення використовують інструменти й методи, упроваджені спільнотою, яка виступала за відкриті вихідні коди. Найважливіше, що всі користувачі нинішніх інтернет-програм відчули ці принципи на практиці. Заходячи на сайти Amazon, Facebook чи Google, кожний бере участь у розробці в немислимий для епохи ПК спосіб. Ви не «співрозробник», про якого говорив Ерік Реймонд, ви не хакер, що пропонує нові фічі чи коди. Ви бета-тестер — той, хто випробовує незавершені програми, які невпинно вдосконалюються, і залишає про них відгук. Раніше подібне годі було уявити. Девелопери інтернет-програм постійно оновлюють свої додатки, тестуючи фічі на мільйонах користувачів, оцінюючи їхній вплив і відкриваючи для себе щось нове.

Ерік завважив зміни в розробці програмного забезпечення, але 1997 року, коли він презентував «Собор і базар», ніхто не знав, що викладені в есе принципи вийдуть за межі вільного ПЗ, та й узагалі розробки програм, сформують контентні сайти на зразок Вікіпедії і зрештою спричинять революцію. Споживачі стали співтворцями сервісів для перевезень за запитом (Uber і Lyft) чи оренди житла (Airbnb).

Мене теж запросили на конференцію у Вюрцбурґу. Моя промова називалася «Залізо, софт й інфозабезпечення» (Hardware, Software, and Infoware)28 і геть не перегукувалася з Еріковою. Мене зачаровував не тільки Linux, а й Amazon, створений на основі вільних програм, зокрема і Linux. На мою думку, Amazon уособлював нове покоління софту, що вирізняло нашу епоху серед попередніх епох комп’ютерних технологій.

Тепер для всіх очевидно, що сайти — це додатки, а всесвітня павутина — платформа. Однак 1997 року більшість людей додатком вважала веб-браузер. Ті, хто тямить в архітектурі веб-додатків, могли вважати додатками інтернет-сервер, асоційований код і дані. Контент регулювався браузером так само, як робота з документом регулювалася Microsoft Word, а з електронною таблицею — Excel. Натомість я вважав, що контент є істотною складовою додатка і що динамічні особливості контенту визначають повністю нову модель проектування архітектури для наступної стадії, яку я назвав інфо-забезпеченням.

Тоді як Ерік зосередився на успішності операційної системи Linux і вважав її альтернативою Microsoft Windows, мене зачаровувала мова програмування Perl, яка творила нову парадигму все­світньої мережі.

Perl створив Ларрі Волл 1987 року, і вона розповсюджувалася безкоштовно в перших комп’ютерних мережах. Я опублікував книжку Ларрі «Програмування на Perl» (Programming Perl) 1991 року й готувався до Конференції Perl, запланованої на літо 1997-го. На ідею про конференцію мене, не змовляючись, наштовхнули двоє друзів. На початку 1997 року Карла Байга купувала в мережі книгарень Borders комп’ютерні книжки і розповіла мені, що друге видання «Програмування на Perl», яке вийшло 1996 року, увійшло того року в сотню найпопулярніших книжок Borders. Я збентежився, адже, незважаючи на популярність, про Perl майже не писали у фахових виданнях. Perl не просувала жодна компанія, тому мова лишалася поза увагою фахівців нашої