Alina Pero - Бунтарка та Бізнесмен, Alina Pero

Ера

Обговорення літературного конкурсу з Тимофієм тривало вже кілька зустрічей. Я все ще не могла до кінця зрозуміти його справжні мотиви, але мусила визнати, що мені подобалося проводити з ним час. Він був розумним, уважним і, попри свій серйозний статус, мав непогане почуття гумору.
Одного разу, після чергової плідної дискусії, коли ми вже збиралися прощатися біля його офісу, мій погляд випадково впав на плакат, приклеєний на сусідній будівлі. Яскравими літерами на ньому було написано: "Зупинимо незаконну забудову парку!".
Мене миттєво охопило обурення. Цей парк був одним з небагатьох зелених куточків у центрі міста, місцем, де студенти могли відпочити від університетської метушні. Чутки про його забудову ходили вже давно, але я сподівалася, що це лише плітки.
— Вони ж не посміють… — пробурмотіла я, не відводячи погляду від плаката.
Тимофій, який вже простягав мені руку для прощання, зупинився і простежив за моїм поглядом.
— Щось не так?
— Цей парк… вони хочуть його забудувати. Це ж жахливо! Там гуляють люди, діти… Це єдине зелене місце тут поруч.
У моєму голосі звучала справжня злість. Я не могла терпіти несправедливості, особливо коли це стосувалося чогось важливого для мене та моїх друзів.
Тимофій мовчав кілька секунд, уважно спостерігаючи за моєю реакцією. Його обличчя залишалося незворушним, але в очах майнула якась ледь помітна іскорка.
— І що ти пропонуєш з цим робити? — запитав він спокійним голосом.
— Я… я не знаю, — розгублено відповіла я. — Можна збирати підписи, влаштовувати протести…
— Протести часто бувають неефективними, — зауважив Тимофій. — Особливо проти великого бізнесу.
Мене раптом осінило. Тимофій – великий бізнесмен. Можливо, він знає щось, чого не знаю я.
— А ти… ти не міг би якось допомогти? Ти ж маєш вплив…
Він знову мовчав, дивлячись на плакат. Потім перевів погляд на мене. У його синіх очах я побачила не лише співчуття, але й якусь задумливість.
— Можливо, є інші способи привернути увагу до цієї проблеми, — повільно промовив він.
— Наприклад… ми могли б влаштувати невеличку мистецьку акцію прямо на будівельному майданчику. Щось таке, що приверне увагу преси та громадськості, — раптом випалила я, натхненна цією ідеєю. Це був мій стиль – сміливо, неординарно, бунтарсько.
Я з нетерпінням подивилася на Тимофія, чекаючи його реакції.
Він усміхнувся, і ця усмішка була зовсім іншою, ніж ті стримані посмішки, які я бачила раніше. У ній відчувалася якась зухвалість, яка мені імпонувала.
— Мистецька акція? Мені подобається твій хід думок, Еро. Я готовий підтримати цю ідею. Можу забезпечити деяку… логістичну підтримку. І, можливо, особисто взяти участь, якщо знадобиться.
Я не могла повірити своїм вухам. Тимофій Ординський, впливовий бізнесмен, готовий підтримати мою бунтарську ідею заради збереження парку?
— Ти серйозно?
— Абсолютно. Якщо це допоможе зберегти парк, і якщо ти візьмешся за організацію, я з тобою.
Я відчула приплив адреналіну.
— Я згодна! Ми покажемо їм, що цей парк не здасться без бою!
І в той момент я зрозуміла, що наші стосунки вийшли на зовсім інший рівень. Ми стали спільниками. І я вперше відчула, що Тимофій Ординський не такий вже й передбачуваний, яким здавався на перший погляд. У його спокійній зовнішності ховався той самий бунтарський дух, який жив і в мені. І тепер ми збиралися випустити його на волю.