Yevhenii Nahornyi - Пробачити чи добити, Yevhenii Nahornyi

Шлях зла: Перемога темряви

Іван стискає кулаки, і голос Ненависті заглушає все: «Ти дав їй усе, а вона розтоптала тебе. Вона говорить про Бога, але діє як лицемір. Вони всі сміються над тобою — Анна, її друзі, навіть ті, хто називав себе твоїми. Досить бути слабким. Знищ їх у своєму серці і розумі».

Злість, жадоба, заздрість, що вирвалися з-під контролю, тепер керують ним. Злість шепоче, що Анна повинна заплатити за його біль. Жадоба вимагає зберегти кожен уламок його гордості, не віддаючи нікому ані крихти тепла. Заздрість дивиться на тих, хто підтримує Анну, і хоче їхнього падіння. Іван, як атеїст, не бScopedContextStackоїться божественного суду, але він відчуває, що його власні принципи руйнуються під натиском цих почуттів. Він відкриває телефон і пише повідомлення в спільний чат, де Анна та її друзі:

«Ти, Анно, показала, хто ти є. Ти говориш про віру, але твої слова і вчинки — брехня. Я був сліпий, але тепер бачу. Ти і твої друзі — лицеміри. Ви всі для мене ніхто, і ви тепер побачите мене в гніві».

Він відправляє повідомлення, блокує всіх, хто був пов’язаний з Анною, і видаляє їх зі свого життя. Кожне слово — як удар, і Іван відчуває похмуре задоволення. Він добив її, як обіцяла Ненависть.

Але коли він гасить свічку, кімната занурюється в темряву, і тиша стає гнітючою. Перемога гірка. Злість вщухає, але залишає після себе порожнечу. Жадоба не приносить спокою, а заздрість лише посилює почуття самотності. Іван дивиться у вікно: сонце світить, але його тепло не торкається його. Він захистив свою гордість, але втратив щось більше. Для нього немає Бога, який міг би судити його, але він відчуває, що його власна душа стала важчою. Шлях зла дав йому контроль, але відняв щось важливе. Він заплющує очі, і тіні його темних почуттів залишаються з ним, шепочучи, що це лише початок.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍