Дімич - Сварка та примирення, Дімич

Злато, ти чому на мене така зла?
— Владику, а не треба було лазити з ким попало.
— Що ти маєш на увазі?
— Давай дурака не валяй, ти добре знаєш, про що я говорю.
— Ти про Надю?
— О, бінго, — сказала дівчина.
— Та ж вона моя одногрупниця і не більше.
— Ти забув додати "колишня одногрупниця" та "подруга".
— Я не знаю, що на тебе найшло, Злато. Я хіба давав привід не довіряти мені?
— А ти подумай добре головою, — відказала дівчина.
— Ти думаєш, що декілька зустрічей із подругою — це той дзвіночок, що натякає на зраду?
— Якби не думала так, то, напевно, не починала б цієї розмови.
— Злато, ти нормальна?
— Цілком, — відказала вона.
— Та щось зовсім не видно.
— Владику, ти в мене зараз прозрієш!

Дівчина взяла чашку та жбурнула її зі всієї сили в хлопця, але він устиг ухилитися, і чашка розбилася об стіну, розсипавшись на маленькі шматочки.
— Ти зовсім здуріла, Злато?
Дівчина, не реагуючи на слова хлопця, взялася розбивати посуд: цілячись у нього, а потім розбиваючи його об підлогу. За мить вона це облишила й просто розплакалася. Через сльози вона крикнула:
— Іди геть! Забирайся до своєї Наді!
Влад навіть не збирався кудись іти. Він підійшов до Злати, щоб її обійняти, але дівчина почала бити його руками. Хлопець не зважав на її удари, опустив її руки, притис до себе, обійняв і поцілував. Злата заспокоїлась і почала насолоджуватись пристрасним поцілунком.

— Злато, я кохаю тільки тебе. Перестань вже не довіряти мені.
— Милий, я тебе дуже сильно кохаю, тому так сильно тебе ревную.
— Я розумію, — сказав хлопець, — але всьому має бути якась міра.
— Та так, милий, — погодилась вона, — але я не можу нічого зробити з собою. Така вже я є.
— Ти є чудова, але маєш заскоки, — посміхнувся хлопець.

— Якщо в нас виникають різні сварки, це не значить, що ми маємо розійтися. Якщо кохання взаємне та здорове, то потрібно боротися за нього. А якщо ні, то який сенс тримати одне одного?
— Ти правий, милий. Треба більше розмовляти, щоб не виникало відчуття недовіри, та й думати головою, а не піддаватися гніву, якщо хочемо зберегти те, що маємо.

— Цьом тебе. А тепер беремося за прибирання, бо поглянь тільки, що натворив цей ураган під назвою "Злата".

Вони засміялися та взялися до роботи. Поприбиравши, вони чкурнули до спальні, щоб закріпити примирення.

Дякую, що прочитали моє оповідання. Якщо вам сподобалося, пишіть у коментарях так, а більше оповідань ви знайдете у збірці "Короткі оповідання для тебе"

Кінець