Дімич - Може сьогодні мій день, Дімич

Вона любила читати книги, а саме короткі романи, різні життєві історії і багато всього, що їй припадало до душі. Зоряна читала з великою любов'ю.
Дівчина просто занурювалася в них і уявляла себе головною героїнею. Одного разу вона так захопилася, що не помітила, як промайнула вся ніч, та виглянуло сонечко. Але цей час був просто незабутній, сказала вона собі, а потім солодко заснула.

Після глибокого сну Зоряна взялася робити каву з додаванням молока, а перед цим розігріла в мікрохвильовці оладки, які ще вчора вночі приготувала. Накидавши в тарілочку варення та макаючи туди шматочки оладок, дівчина смакувала із задоволенням, бо для неї щастя цінується в простих речах.

Зоряна була вже другий день у відпустці і з легкістю могла приділяти час своїм хобі. Отже, сьогодні вона вирішила сходити в парк та відчути себе на місці дівчини з її улюбленого оповідання, де розповідалося про випадкову зустріч, яка згодом переросла у велике кохання. Може, і мені пощастить зустріти свою половинку, замріяно подумала дівчина, а потім пішла збиратися.
Ідучи стежиною поміж столітніх дубів, загрібаючи руками листя та підкидаючи його над головою, дівчина раділа, як дитя. А за хвилинку до неї приєднався якийсь хлопець із фотоапаратом та запропонував зробити фото, сказавши:
— Ви така чарівна і справжня, ви просто надихаєте радіти кожній миті життя.
— Дякую вам за приємні слова. Будь ласка, я не заперечую, робіть фотографії, — посміхнувшись, сказала дівчина.
— Мені якось потрібно позувати?
— Ні, будьте собою, робіть те, що вам подобається, — відказав фотограф та почав зйомку. — Ось погляньте на себе, це справді я?
— Так, це ви, ця красива дівчина, що на фото.
— До речі, мене звати Дмитро.
— А мене Зоряна, приємно познайомитись. Можна на ти?
— Звичайно, давно пора, — відказала дівчина.
— Чудово, давайте ще зробимо декілька знімків, але десь в місті, а потім сходимо на каву. Як ти дивишся на це, Зоряно?
— То ти таким способом заманюєш дівчат на побачення?
— Ні, лише тебе. То як, погоджуєшся? — з надією запитав Дмитро.
Подумавши, дівчина сказала:
— А давай, — і вони пішли писати свій любовний роман, який тривав все їхнє життя.

Дякую, що прочитали моє оповідання. Якщо вам сподобалося, пишіть у коментарях так, а більше оповідань ви знайдете у збірці "Короткі оповідання для тебе"

Кінець