Невидимі крила - Ціна збереження , Невидимі крила

Після того, як Кай знову поїхав, Лея залишилася сама в тиші її дому. Вона сиділа на дивані, де вони ще кілька хвилин тому разом сміялися і говорили про все на світі, і тепер все це здавалося таким далеким. Погляд Леї був порожнім, її серце було важким, як ніколи. Вона так швидко звикла до його присутності, що тепер кожен момент без нього здавався гірким і порожнім.
Її очі поступово наповнювалися сльозами, і хоча вона намагалася триматися, не могла стримати свої почуття. Вона відчувала, як ці сльози тиснуть на її серце, бо кожен раз, коли Кай їде, вона не хоче, щоб цей момент закінчувався. Вона бажала, щоб він залишився з нею, щоб їхнє спільне щастя не переривалося. Кожен прощальний погляд, кожен поцілунок перед від'їздом залишав в її душі біль, з яким важко було змиритися.
Це було відчуття, яке Лея ще не переживала до цього. Вона почала розуміти, що її зв'язок з Каєм став чимось більшим, ніж просто захопленням чи фліртом. Він став її частиною, її підтримкою, її другом, а тепер і коханцем. І розставання — навіть на кілька днів — приносило їй біль.
Лея проводила вечори в тиші, розмірковуючи про всі ці моменти з ним, згадуючи його усмішку, ніжність його доторків і розмови, які завжди приносили спокій. Вона знову і знову уявляла собі, як він повернеться, і як вони знову будуть разом. Тільки таке її втішало — надія на зустріч, на те, що ця відстань, хоч і важка, все одно не візьме верх над їхніми почуттями.
Лея більше не прагнула уникати своїх почуттів. Вона була готова до того, що їхні стосунки з Каєм могли бути складними, що розставання — це частина того, що вони мали разом, але це не означало, що вона готова була здаватися. Вона вже не могла повернутися до свого старого способу життя, коли уникала близькості. Тепер, коли Кай був частиною її життя, вона відчувала, що ця порожнеча, яку залишав його від'їзд, лише підкреслювала, наскільки вона потребує його поруч.