Марина Вітер - Іскра у майбутньому, Марина Вітер
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ти зрадила мене. І весь наш народ. По своїй волі.
Слова Леона пронизали Ольгу, мов лезо. Але вона не відвела погляду.
— Я не пам’ятаю. Я хочу знати правду.
Леон зітхнув. У його очах з’явилось щось більше, ніж гнів — біль. Глибокий, зломлений, майже відчаєний.
— Ти була з нами, з Нейтралами. Ми разом шукали спосіб зруйнувати систему — ту, що перетворює емоції на зброю, що вчить придушувати справжнє "я". Ти була найсильнішою з нас. Твої відчуття могли змінювати реальність. Але…
Він на мить замовк.
— …але ти пішла до Мірени. Ти здала нас. Весь наш план. Мене.
— Ні… — прошепотіла Ольга, хитаючи головою. — Я не могла… Я…
— Ти зробила це, — сказав Леон м’яко, без злоби. — Але не тому, що хотіла. А тому, що тебе зламали. Я бачив, як тебе забрали. Вони стерли твою пам’ять. Але перед тим ти сама попросила… знищити все, що було між нами.
Ольга не витримала — впала на коліна, сльози самі покотилися.
— Чому?.. Чому я могла таке зробити?
— Ти вірила, що врятуєш мене. Що, зрадивши нас, виграєш час, і врятуєш наш рух від знищення. Але Мірена виявилась розумнішою. Вона скористалася твоїм почуттям провини і… забрала все.
— А тепер я знову тут, — прошепотіла Ольга. — І хочу все повернути.
Леон нахилився до неї.
— Не можна повернути минуле. Але можна обрати майбутнє.
— І яке воно?
— Вогонь або зцілення. Але для цього ти мусиш згадати все. Повністю. Навіть те, що болітиме найбільше.
Він простягнув їй тонкий металевий браслет з чорним каменем.
— Це ключ до твоєї правди. Але обережно. Після цього ти вже ніколи не будеш такою, як раніше.
Ольга взяла браслет. І в її очах вже не було страху. Лише рішучість.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Іскра у майбутньому, Марина Вітер», після закриття браузера.
