Людміла Лонковська - Залізний генерал. Уроки людяності, Людміла Лонковська

2012 року Валерій Залужний міг вступити до Військової академії Генштабу ЗС РФ. Здобути найвищий рівень військової освіти саме в Росії йому завадила несправедливість системи. Або доля.

— Тоді перемогла корупція — на навчання в академію російського ГШ поїхав інший військовий, який зрештою після завершення сів у в’язницю. Покійному Воробйову [генерал-полковник Геннадій Воробйов, командувач Сухопутних військ ЗСУ, 2009–2014 рр.] було дуже незручно переді мною й він допоміг мені поза чергою, оскільки основний набір уже відбувся, скласти іспити до Національного університету оборони України, — розповідав Валерій Залужний.

Тож останній, найвищий щабель військової освіти майбутній генерал здобув саме в Україні — на оперативно-стратегічному факультеті Національного університету оборони.

Час навчання в університеті оборони, а це 2012–2014 роки, Валерій Залужний згадує як нелегкий. Ідеться не лише про інтенсивність програми. Він був єдиним підполковником і єдиним командиром бригади в групі, де навчалися полковники й штабні офіцери. Потрібно було шукати порозуміння, налагоджувати контакт і проявляти себе хорошим організатором. Але, як Залужний сам казав, він «мужик міцний», тому мусив упоратися.

Водночас навчання витримали не всі. Уже на другий рік їхня група зменшилася вдвічі — із п’ятнадцяти лишилося семеро. Хтось на останньому навчальному забігу здавався через мізерні зарплати, хтось — через втому, хтось погодився на нижчу посаду, ніж прагнув раніше.

Це були ті самі роки Януковича. Роль Генштабу намагалися зменшити, говорить Назаров. Найбільший удар прийшовся на мобілізацію 2012–2013 років. Армія знову не обіцяла майбутнього.

Валерій Залужний пригадував, що заробітна плата в комбрига на той час становила 3500 гривень, а гуртожиток в університеті оборони коштував йому 1400 гривень. Тому майбутній генерал знову знайшов додаткову роботу — нічним сторожем на будівництві в Києві. На вахту з ним їздила дружина Олена. Валерій був настільки втомлений, що Олена боялася, щоб він не заснув за кермом.

За навчання на відмінно Залужний отримав президентську стипендію — 11 тисяч гривень. Це вже були більші гроші. Тільки от працедавець із будівництва запропонував йому зарплату в 50 тисяч гривень й бонусом квартиру в новобудові, якщо Залужний перейде працювати до нього. На цьому його майбутня військова кар’єра могла б і скінчитися. Якби Валерій Федорович був іншою людиною.

Це були підступи осені — зими 2013 року. Залужний відмовився від пропозиції. Почуття обов’язку та любов до війська переважили гроші й ілюзорний спокій. Значну роль в цьому рішенні зіграла дружина. «Коли мене запитають, як я це пережив, я скажу: сам таке пережити я не зміг би — тільки з дружиною. Усе навантаження на ній. І сила в ній. Сила сказати: я тебе не залишу», — розповідав Головнокомандувач.

У червні 2014 року Валерій Залужний закінчив Національний університет оборони. Війна на сході вже почалася. Залужний — полковник, командир групи, золотий медаліст, утім, у Збройних Силах для нього не знаходять посади. Натомість йому запропонували посаду в Національній гвардії — начальника штабу в Південному регіональному управлінні. Але Залужний відмовився. Він хотів залишитися у Збройних Силах. Саме через війну.

III

Лютий 2022. Росіяни шукають casus belli

Ситуація загострювалася навіть не щодня, а щогодини.

Ми розуміли, що росіяни шукатимуть формальний привід для розв’язання відкритої війни. Це могла бути провокація на сході. У різних медіа багато говорили про можливий casus belli (привід для війни).

У так званій «ДНР» почали поширювати інформацію про евакуацію населення із прифронтових територій 17 лютого 2022 року через уявний український наступ. Ми відреагували миттєво й спростували це. «Офіційно повідомляємо: Збройні Сили України неухильно дотримуються Мінських домовленостей та норм міжнародного гуманітарного права, не планують жодних наступальних операцій чи обстрілів мирних мешканців. Наші дії мають винятково оборонний характер.

Відповідальність за ситуацію на тимчасово окупованих територіях несе держава-окупант Російська Федерація.

Будь-яка шкода, яку можуть завдати людям чи об’єктам інфраструктури на тимчасово окупованих територіях, є провокацією», — ішлося у заяві Головнокомандувача.

Посилання

Офіційна заява Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-лейтенанта Валерія Залужного. 17 лютого 2022 року.

Уже наступного дня, 18 лютого о 14:00, російське урядове інформагентство ТАСС повідомило, буцім у «ДНР» спробували проникнути диверсійні групи ЗСУ. Керівництво бойовиків водночас заявило, що не дали підірвати ємності з аміаком на заводі в Горлівці й з хлором в районі міста. У кращих традиціях російської пропаганди не обійшлося без важливої деталі — «диверсанти», які намагалися прорватися на хімічні об’єкти, говорили польською мовою.

Нам знову довелося реагувати швидко, щоб спростувати ці фейки. Головнокомандувач погодився записати відеозвернення, адресоване передовсім українцям, які мешкають на окупованих територіях. Він зайшов до пресцентру Міноборони стрімким рішучим кроком, один раз прочитав текст й одразу попросив увімкнути камеру. Після першого ж запису сказав: «Усе, усім дякую. Публікуйте». Очевидно, що його займали зовсім інші думки, він не хотів гаяти ні хвилини часу. «Укотре повторюю: військово-політичне керівництво держави не планує й не проводить наступальні операції на сході України. Єдиний прийнятний для нас варіант деокупації наших людей і територій — політико-дипломатичний».

(Посилання)

Відеозвернення Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-лейтенанта Валерія Залужного. 18 лютого 2022 року.

Наступного дня, 19 лютого, росіяни заявили, що з боку України обстріляли села Ростовської області. Ми знову мали спростовувати російську дезінформацію.

«Підрозділи Об’єднаних сил не здійснювали жодних обстрілів з артилерійських систем, ані окупованих територій, ані території РФ. Інформація, що активно поширюється в російських ЗМІ про нібито обстріли території Ростовської області Збройними Силами України є відвертою брехнею та провокацією. Адже для створення „сенсаційних повідомлень“ окупанти використовують підготовлені й оприлюднені ними фейки ще 2014 року», — роз’яснювали ми зі сторінки Головнокомандувача ЗСУ й додавали скріншоти з ідентичними повідомленнями російських ЗМІ, які вони вже публікували вісім років тому.

Того ж таки 19 лютого ми оприлюднили ще одну заяву Головнокомандувача. Обстріли наших позицій у районі ООС посилилися водночас із новими витками дезінформації.

Незаконні збройні формування, які підтримує держава-агресорка Російська Федерація, продовжують масовані обстріли позицій українських військових. Сьогодні внаслідок цього двоє наших воїнів загинули, четверо отримали поранення.

Підступність дій противника полягає в застосуванні артилерії, яку навмисне розмістили в населених пунктах, створивши загрозу для мирних мешканців тимчасово окупованих територій.

На тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей російські кадрові військові та спецслужби готують теракти, жертвами яких мають стати мирні жителі. Ворог прагне використати це як привід для звинувачення України та введення регулярних підрозділів Збройних сил РФ під виглядом