Love - Усі її обличчя, Love

Мандрівка в глибини землі була найтяжчою фізично. Міра та Сайрес увійшли в Древній Ліс — густий, мовчазний, де дерева шепотіли прадавні пісні.

Тут панувала Земля — тиха, потужна, невблаганна. І тут Міра зустріла Рена.

Він не з’явився з ефектом, як Аерон. Він просто… був. Спокійний, мовчазний чоловік із зеленими очима і руками, що носили сліди важкої праці. Він не говорив багато, але кожне його слово було, як камінь — вагоме й точне.

— Я не треную слабких, — сказав він. — Але ти не здаєшся такою.

Міра вчилася терпінню. Земля не відповідала швидко. Вона вимагала поваги й зусиль. Рен змушував її працювати — дотикатися до ґрунту, відчувати пульс природи, слухати, як росте коріння.

З кожним днем вона дізнавалась більше не лише про стихію, а й про нього. Про втрату сестри, про присягу захищати ліс, про серце, яке б'ється повільно, але глибоко.

Коли Міра зрушила скелю лише силою своєї волі, Рен лише обійняв її.

— Ти вкоренилась у цьому світі. Тепер можеш його тримати.

---