Марті - Антлантида: Загублена Імперія, Марті

- **Місце**: Атлантида (храм Кристала, околиці), потім поверхня  
- **Опис**: Кіда приймає роль цариці, Атлантида відроджується завдяки Кристалу. Майло й команда готуються покинути місто, прощаючись із Кідою. На поверхні Майло завершує свою подорож із почуттям спокою.  

- **Мета**: Завершити історію, показати зростання Майла, підкреслити зв’язок із Кідою й доброту команди. 

#### 

Діалог і дія 

*Камера показує храм Кристала після битви — уламки лежать навколо, але Кристала сяє яскравіше. Атланти стоять на колінах перед Кідою, яка тримає посох царя. Майло стоїть поруч, дивиться на неї з гордістю.*  

- **Кіда** (твердо, до атлантів): "Кристала повернувся. Ми відбудуємо наш дім. Більше немає страху."  

*Атланти піднімають голови, їхні очі сяють надією. Цар Касхекім сидить осторонь, сліпий, але усміхається.*  

- **Цар Касхекім** (хрипло): "Ти стала тим, ким мала бути, Кідо. Твоя мати пишається."  

*Кіда киває, повертається до Майла. Камера фокусується на їхніх обличчях.*  

- **Кіда** (тихо): "Ти врятував нас, Майло. Я не забуду."  

- **Майло** (усміхається): "Ми врятували. Ти дала мені шанс довести, що я можу."  

*Вони обіймаються, Кіда кладе руку йому на щоку.*  

- **Кіда** (м’яко): "Твоя дорога — там, нагорі. Але частина тебе залишиться тут."  

*Камера переходить до околиць храму. Світ, Одрі і Вінні стоять біля субмарини, готові йти. Вони підходять до Майла й Кіди.*  

- **Світ** (тепло, обіймає Майла): "Ти молодець, хлопче. І ти, Кідо. Бережи свій народ."  

- **Кіда** (киває): "Дякую, докторе. Ви показали, що не всі чужинці — вороги."  

- **Одрі** (простягає руку Кіді): "Ти крута. Якщо що, я повернусь полагодити ваші машини."  

- **Кіда** (усміхається): "Я чекатиму, Одрі."  

- **Вінні** (хмикає, але добродушно): "Ну, я не отримав скарбів, але підірвав щось. Тож, Кідо, не сумуй без моїх вибухів."  

*Вінні кладе руку на плече Майла, легенько штовхає.*  

- **Вінні**: "А ти винен мені пиво, книжковий. Не забудь."  

- **Майло** (сміється): "Обіцяю, Вінні."  

*Команда відходить до субмарини. Майло востаннє дивиться на Кіду.*  
- **Майло** (тихо): "Бережи себе, Кідо."  

- **Кіда** (шепоче): "І ти, Майло."  

*Камера показує, як субмарина пливе через тунель, залишаючи Атлантиду.* 

*Камера переходить на поверхню — сонце сходить над океаном. Субмарина спливає, Майло стоїть на палубі, тримаючи Щоденник. Світ, Одрі й Вінні поруч.*  

- **Світ** (усміхається): "Ти повернешся до своїх лекцій, хлопче?"  

- **Майло** (качає головою): "Ні. Я напишу правду. Але не для них — для діда."  

- **Одрі** (киває): "Розумно. А я повернусь до брата. Ця подорож... вона того варта."  

- **Вінні** (іронічно): "А я куплю собі новий динаміт. І пиво. Ти платиш, Тетч."  

*Майло сміється, відкриває Щоденник, кладе його на поручень.*  

- **Майло** (шепоче): "Діду, я зробив це. Ми знайшли її."  

*Камера від’їжджає, показуючи субмарину на тлі океану. Потім різкий перехід — Атлантида під куполом, Кристала сяє, місто оживає. Титри.* 

--- 

### 

Нотатки 

- **Емоція**: Сцена — тепле прощання з ноткою меланхолії й надії. Майло завершує свою подорож, Кіда знаходить силу, команда показує доброту.  

- **Діалоги**: Майло й Кіда — ніжні й щирі, цар — мудрий, команда — тепла й людяна (Вінні зберігає сарказм, але з дружнім тоном).  

- **Доброта команди**: Світ підтримує, Одрі згадує брата, Вінні жартує, але з дружнім жестом — вони не просто найманці, а люди, які змінилися.

Кінець