Марті - Антлантида: Загублена Імперія, Марті

Сцена 2: Майло Тетч — мрійник

- **Місце**: Вашингтон, 1914 рік  

- **Опис**: Камера показує дощовий день у місті — сірі вулиці, люди з парасолями. Майло Тетч стоїть перед аудиторією в університеті, тримаючи старі карти. Його комірка — хаос із книг і малюнків. Він бореться за свою мрію, поки не отримує шанс від Вітмора.  

- **Мета**: Розкрити Майла як аутсайдера з пристрастю, закласти основу для його подорожі. 

#### 

Діалог і дія 

*Камера фокусується на лекційній залі — тьмяне світло, студенти шепочуться. Майло стоїть біля дошки, на якій намальована карта Атлантиди. Його голос тремтить від хвилювання.*  

- **Майло** (захоплено): "Ось тут, у глибинах Атлантичного океану, лежить загублена імперія. Її технології, її культура — усе це реально! Щоденник пастуха, який знайшов мій дід, доводить..."  

*Студент у задньому ряду сміється, перебиває.*  

- **Студент 1**: "Тетч, ти серйозно? Це казки для дітей!"  

- **Студент 2** (іронічно): "Може, там і русалки живуть?"  

*Сміх розноситься залом. Майло опускає очі, стискає карту.*  

- **Майло** (тихо, до себе): "Вони не розуміють..."  

*Професор, сивий чоловік у костюмі, піднімається.*  

- **Професор**: "Досить, містере Тетч. Ваші фантазії не місце в академії. Лекція завершена."  

*Майло збирає папери, виходить під дощ. Камера слідує за ним, показуючи його самотність.* 

*Майло сидить у своїй комірці — маленькій кімнаті в підвалі університету. Стіни вкриті картами, малюнками кораблів, нотатками. Він гортає Щоденник пастуха — потерту книгу з дивними символами.*  

- **Майло** (шепоче, читаючи): "Острів, що зник під хвилями... Кристал, що дає життя... Діду, ти був правий."  

*Він піднімається, дивиться на фотографію діда — усміхненого чоловіка в капелюсі археолога.*  

- **Майло** (з рішучістю): "Вони сміються, але я доведу. Я знайду її. Для тебе."  

*Стук у двері. Заходить прибиральник, старий чоловік із втомленим поглядом.*  

- **Прибиральник**: "Тетч, знову до ночі сидиш? Начальство хоче тебе вигнати."  

- **Майло** (усміхається, але сумно): "Нехай спробують. Я майже розшифрував координати."
  
*Прибиральник хитає головою, виходить. Майло бере олівець, креслить лінії на карті.* 

*Камера переходить до коридору університету. Майло чує розмову двох професорів за дверима кабінету.*  

- **Професор 1**: "Вітмор шукає когось для експедиції. Кажуть, він божевільний мільйонер."  

- **Професор 2**: "Щось про загублені міста. Гроші кидає на вітер."  

*Майло завмирає, очі спалахують. Він пробирається до телефону в холі, дзвонить секретарю Вітмора.*  
- **Майло** (нервово): "Мене звати Майло Тетч. Я знаю, де Атлантида. У мене є Щоденник. Дайте мені шанс!"  

- **Секретар** (сухо): "Приходьте завтра. Містер Вітмор любить диваків."  

*Майло кладе слухавку, стискає кулаки.*  

- **Майло** (до себе): "Це мій шанс. Я не підведу." 

*Наступний день. Майло стоїть перед особняком Вітмора — величезним будинком із мармуру. Його впускають. Вітмор (старий, але енергійний чоловік із сивою бородою) сидить за столом, тримаючи сигару.*  

- **Вітмор**: "Ти той хлопець із казками про Атлантиду? Покажи, що маєш."  

*Майло кладе Щоденник на стіл, відкриває сторінку з координатами.*  

- **Майло** (захоплено): "Ось тут, за цими символами — шлях до неї. Мій дід знайшов це, але не встиг..."  
- **Вітмор** (перебиває, усміхається): "Ти або геній, або божевільний. Мені подобаються обидва. Збирайся — завтра пливеш."  

*Майло завмирає, потім киває.*  
- **Майло** (тихо): "Дякую... Я не підведу."  

*Камера від’їжджає, показуючи Майла на порозі особняка під дощем, із вогником надії в очах.* 

--- 

### 

Нотатки 

- **Емоція**: Сцена передає самотність Майла, його одержимість і першу перемогу. Він аутсайдер, але з іскрою.  

- **Діалоги**: Короткі, але показують його характер — від невпевненості до рішучості. Вітмор додає легкий гумор.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍