Марті - Антлантида: Загублена Імперія, Марті

Сцена 5: Зустріч із Атлантидою

- **Місце**: Підводна Атлантида, купол із Кристала  

- **Опис**: Субмарина "Улісс" пробивається крізь темряву океану й входить у величезний купол, що захищає Атлантиду. Місто вражає — руїни змішані з живими храмами, Кристал сяє в центрі. Атланти в масках атакують, але Кіда зупиняє їх. Команда зустрічає царя Касхекіма, і напруга зростає.  

- **Мета**: Показати красу й таємничість Атлантиди, представити Кіду й царя, натякнути на майбутню зраду Рурка. 

#### 

Діалог і дія 

*Камера показує субмарину, що пливе крізь тунель у скелі. Прожектори висвітлюють купол — блакитний бар’єр, що тримає воду. Субмарина виринає всередині — перед очима розкидається Атлантида: зруйновані вежі, порослі мохом, але живі люди ходять між храмами.*  

- **Майло** (притискається до ілюмінатора, шепоче): "Це вона... Атлантида... Діду, я зробив це."  

- **Вінні** (дивиться у вікно): "Непогано. Але де скарби? Я чекав золота, а не мокрих каменів."  

- **Одрі** (вражена): "Ти бачив ці машини? Вони досі працюють. Як це можливо?"  

- **Рурк** (спокійно): "Тихо. Ми не одні."  

*Камера різко повертається — атланти в масках із списами оточують субмарину. Вони б’ють по корпусу, кричать незрозумілою мовою.*  

- **Світ** (піднімає руки): "Спокійно, люди. Ми не вороги."  

- **Хельга** (хапає пістолет): "Скажіть це їм."  

*Люк субмарини відкривається, команда виходить із піднятими руками. Атланти наближаються, але з’являється Кіда — молода жінка в легкій броні, із блакитним кристалом на шиї. Вона піднімає руку, зупиняючи воїнів.*  

- **Кіда** (твердо, на атлантській мові): "Стійте! Хто ви?"  

- **Майло** (здивовано, відповідає на тій же мові): "Ми... ми мандрівники. Я знаю вашу мову. Ми прийшли з миром."  

*Кіда оглядає Майла, її очі звужуються. Команда шепочеться.*  

- **Вінні** (тихо): "Він говорить із ними? Я думав, він просто читає книжки."  

- **Одрі** (хмикає): "Може, він не такий марний."  

- **Кіда** (переходить на англійську, холодно): "Чужинці не приходять із миром. Чому ви тут?"  

- **Майло** (захоплено): "Ми шукаємо Атлантиду. Я читав про неї все життя. Це... це диво."  

- **Рурк** (втручається, владно): "Ми дослідники. Хочемо знати ваші секрети. І, можливо, дещо взяти."  

*Кіда різко повертається до Рурка, її погляд стає жорстким.*  

- **Кіда**: "Наші секрети не для вас. Ідіть за мною. Цар вирішить вашу долю."  

*Кіда веде команду через місто до палацу — напівзруйнованої споруди з Кристалом у центрі. Атланти дивляться з підозрою. Камера показує деталі — фонтани, що досі працюють, статуї воїнів. У тронній залі сидить цар Касхекім (Кіт Девід) — сліпий, із посохом.*  

- **Кіда** (кланяється): "Батьку, це чужинці. Вони знають нашу мову й шукають Атлантиду."  

- **Цар Касхекім** (хрипло): "Чужинці... Ви принесете нам погибель, як колись."  

- **Майло** (крокує вперед): "Ні, ми не вороги! Я вивчав ваші записи. Я хочу зрозуміти, що сталося. Допомогти вам."  

- **Цар Касхекім** (гнівно): "Допомогти? Ви не знаєте, що ми втратили! Кристал — наше прокляття й наша сила. Ви не торкнетеся його."  

- **Рурк** (спокійно, але з напругою): "Ми поважаємо ваші традиції, старий. Але ми не підемо з порожніми руками."  

*Касхекім стукає посохом, атланти піднімають списи.*  

- **Кіда** (втручається): "Досить! Вони залишаться під моїм наглядом. Але якщо зрадять — я вб’ю їх сама."  

*Команда виходить із палацу під пильним поглядом Кіди. Камера фокусується на Рурку й Хельзі, які відходять убік.*  

- **Хельга** (тихо): "Цей Кристал... Він коштує більше, ніж ми думали."  

- **Рурк** (усміхається, холодно): "Так. І ми не підемо без нього. Тетч — ключ, але він занадто м’який."  

*Камера повертається до Майла, який дивиться на Кристала вдалині, очі сяють.*  

- **Майло** (шепоче): "Це більше, ніж я уявляв..."  

*Кіда стоїть поруч, її погляд м’якшає на мить, але вона мовчить.* 

--- 

### 

Нотатки 

- **Емоція**: Сцена передає захват від Атлантиди, напругу з царем і перші іскри між Майлом і Кідою. Рурк починає показувати свою справжню мету.  

- **Діалоги**: Майло — щирий і захоплений, Кіда — сувора, але з натяком на цікавість, Рурк — холодний і хитрий, цар — трагічний. Вінні й Одрі додають легкий гумор. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍