Вікторія Вецька - Зваблива ненависть , Вікторія Вецька

Сашуля кивнула, схоже, почала розуміти, що я не просто грала у свою гру, а насправді відчувала, що можу змінити щось у собі. А можливо, й у своїх стосунках з іншими. Зазвичай я була спокійною, тихою, завжди обирала безпечний шлях і думала про наслідки кожного свого кроку. Але цього разу все було інакше. Мовби всередині мене щось змінилося, прокинулося. Я не могла всидіти на місці, мене тягнуло до невідомого, до ризику, до чогось, що змусило б серце битись швидше.

Хотілося адреналіну, драйву, відчуття свободи. Саме тому я погодилася на цю поїздку з незнайомцем. Логіка кричала, що це нерозумно, а серце — що це шанс. Шанс відчути щось більше, ніж просто буденність.

Коли подруга сіла на своє ліжко, захопливо, щось друкуючи в телефоні, я піднялася і підійшла до вікна. За ним столиця вже покривалася м’якими сутінками, наче місто також поверталося до свого тихого ритму після важкого дня. Я вдивлялася у вулиці, згадувала рідний Хмельницький і раптом мене знову нахлинули спогади одинадцятирічної давності. 

Не зважаючи на роки в моєму серці досі жила ненависть до цього хлопця зі школи. Розуміла, що вона лише руйнувала мене зсередини, але позбутися її було майже неможливо. Я намагалася відпустити, переконувала себе, що все в минулому, але варто було чомусь нагадати про нього—і знову, наче хвиля, все накривало з головою. Звісно зверталася до лікарів, погоджувалася навіть на гіпноз, сподіваючись, що він зможе витягти з мене цю отруту, але ефект був тимчасовим. Ледь відчутне полегшення змінювалося тим самим гірким відчуттям, що не давало дихати на повні груди.

Його насмішки, знущання, слова... все це стало частиною мене. Вони залишалися, вкорінюючись у моїй свідомості. Я навіть не думала про можливість зустріти його знову — не хотіла і мені навіть було байдуже, де він зараз, як змінився за стільки років. Головне більше не бачитися з ним ніколи.

Поглянула на фото цього нового Тимура з сайту знайомств. Блакитні очі, коротка зачіска, охайна борода, виразні щелепи, спортивне тіло — все це робило його неймовірно привабливим. Такий хлопець, напевно, ніколи не мав проблем з тим, щоб привернути увагу жінок. Але що він робив на сайті знайомств? Невже ніхто не міг підкорити серце такого красеня.

Ці думки все більше плуталися в моїй голові, і я не могла позбутися відчуття, що в цій ситуації є щось більше. Щось, що я ще не розуміла. Невже в нього дійсно такий паскудний характер, що він шукав дівчину, яка б його витримала? Чи просто хотів когось, хто зміг би задовольнити його потреби в викликах, в азарті? Щось мені підказувало, що відповідь на ці питання не була такою однозначною, як здавалося на перший погляд.

© Вікторія Вецька, 2025