Хелена Хайд - Проклятий ректор і я, або Караоке в крижаній академії, Хелена Хайд

Після чого різко розвернулася і гордою ходою пішла, залишивши мене в розгубленості посеред коридору.

Що взагалі зараз сталося? І що якесь «це» має «означати»? Хитаючись, я підійшла до підвіконня і сіла на нього, притулившись до стіни. За склом сяяло яскраве сонце, що відбивалося від маленьких кристаликів снігу, на яких грало міріадами морозних відтінків.

— Не бери в голову, її просто жаба задавила, — хихикнула мініатюрна руденька красуня, що підійшла до мене. Її супроводжували дві непоказні, але приємні на вид дівчини.

— Тобто? — розгублено пробурмотіла я, подивившись на дівчат.

— Ну, Рада ж до середини третього курсу аж сраку рвала, намагаючись привернути увагу ректора, поки не отримала свою білу стрічку. А після цього ще місяці три-чотири, перш ніж їй вручили червону. І тут новенька отримує статус претендентки, тільки-но ступивши в портал!

— Якої ще претендентки? Я взагалі не розумію, що це за стрічки, і через що вся колотнеча, — відчайдушно простогнала я.

— Та невже? — протягла руда з підступною усмішкою. — Справді не розумієш?

— Про що ти?

— Ну годі, адже ми всі тут дорослі дівчатка! — підморгнула вона. — Не за красиві ж очі ректор тобі її дав. Чимось ти його, а вразила, — хихикнула дівчина, спокусливо закусивши губу. І в ту ж мить я здригнулася, відчувши, як кожну частинку мене захлеснуло страхом, панікою та соромом.

— Що відбувається у цьому місці? — Слабо прошепотіла я. — Взагалі нічого не розумію, ось зовсім…

— Невже? — Зацікавлено промовила дівчина. — Кумедно. Дуже кумедно. Загалом, Марічко… Адже Марічка? Розумієш, у Таємній Крижаній Академії є коло студенток, до яких наш ректор має дуже особливе ставлення.

— Особливе ставлення?

— Вони його мазунки, — хитро повідомила руда. — Це закритий клуб, і будь-кого туди не беруть. Якщо ж вдалося, і ректор пов'язав тобі на шию червону стрічку, то ти, вважай, у шоколаді! Навіть якщо інтерес до мазунки в нього зникає — назавжди чи на якийсь час — він зазвичай не виключає її з клубу, якщо тільки студентка не витворить чогось ну геть уже позамежного. Або не вибісить його, навмисне нашкодивши іншій мазунці, дратуватиме внутріньоклубними сварками, наставлятиме роги, і таке інше. Ті студентки, які вибиваються в цьому клубі у улюблениці ректора, одержують золоті смужки на свої стрічки. Чим більше смужок, тим вищий статус. На цю мить лідирує четверокурсниця Інга, у неї їх чотири, і вона вважається першою мазункою ректора. Але що найголовніше… Усі дівчата з клубу автоматично стають елітою Крижаної Академії. Кожна з них отримує особливі привілеї, їм зазвичай достатньо просто тицьнути пальчиком і сказати: «ХОЧУ!», щоб отримати якщо не все, то багато чого. Брендові речі, гаджети, прикраси, красива білизна, дорогі засоби догляду за тілом і найкраща косметика… Достатньо або попросити у наглядачки, або постріляти оченятами ректорові, і він обов'язково організує своїй слухняній дівчинці подарунки! В цьому замку мазункам дозволено те, чого не дозволено іншим. Навіть викладачі до них ставляться більш поблажливо, ніж до інших студентів. І звичайно ж, нікому не дозволено засмучувати королев академії. Наприклад… коли я була на першому курсі, мій одногрупник — сільський хлопець, вихований у глибоко віруючій родині — назвав одну з мазунок ректора брудною хвойдою. Після цього того хлопця не бачили тижнів зо два, а повернувся він взагалі без лиця! Наче весь час його в якомусь підземеллі катували та голодом морили.

— Ой матінко! — забурмотіла я, нервово зминаючи пальцями синю мантію.

— Ага. З членкинями клубу мазунок ректора просто повинні бути максимально чемними всі — що студенти, що викладачі. Крім того, бути друзями таких дівчат теж чогось варте, — підморгнула руда, очевидно, на щось натякаючи. — Тому, Марічко, тобі випав справжнісінький щасливий квиток! Просто кришталевий черевичок прямо з порога!

— Стривай, ти маєш на увазі, що…

— Певно що, люба, — кивнула дівчина. — Біла стрічка на шиї — знак претендентки на вступ до клубу. І якщо ти по-справжньому вразиш ректора, якщо він вирішить пов'язати на тобі свою червону стрічку, то всі п'ять років навчання будеш, наче сир у маслі!

— Ні, я не хочу! — різко скрикнула я, злякано обхопивши плечі.

— Як це, не хочеш? — здивувалася руда.

— Не збираюся я бути для когось восьмою цяцькою в черзі!

— Загалом двадцять третьою, — поправила дівчина, вганяючи мене в новий ступінь шоку. — Якщо, звичайно, за той час, поки ти ходитимеш із білою стрічкою, він не розжалує когось із своїх, або не зведе до статусу мазунки когось іще.

— Маячня якась! — Збиваючись, пробурмотіла я. — Просто маячня! І взагалі… вибачте, дівчатка, але мені на наступну пару час, бо запізнюся!

Метушливо зіскочивши з підвіконня, я щодуху побігла коридором. На щастя встигла забігти в аудиторію і зайняти місце, перш ніж почалося заняття.

Ось тільки зосередитись на лекції ніяк не виходило. Почуте просто не йшло у мене з голови! Ні, таке — точно не для мене! Звичайно, я знала, що багато інших дівчат активно займалися ЦИМ до весілля, але сама взагалі ніяк не збиралася дозволяти ось так поводитися зі мною тому, хто не був моїм чоловіком! Тому треба буде відразу ж, різко, чітко і ясно позначити кордони для ректора, персонально, за першої ж нагоди!