Томас Харріс - Ганнібал

ФБР, бо їй не було на кого покладатися. Більшу частину життя вона провела в державних закладах, поважала їх, важко працювала й грала за правилами. Вона постійно просувалася вперед, отримувала стипендії, була добрим командним гравцем. Нездатність просуватися кар’єрними щаблями ФБР після такого чудового початку стала для неї новим, жахливим досвідом. Вона билась об скляну стелю, наче бджола в пляшці.

Вона мала чотири дні, аби пожуритися за Джоном Бріґемом, якого застрелили просто на її очах. Колись давно Джон Бріґем дещо в неї спитав, і вона сказала «ні». А потім він спитав, чи можуть вони лишитися друзями, спитав від щирого серця, і вона сказала «так», теж від щирого серця.

Вона мала змиритися з тим фактом, що сама вбила п’ятьох людей на рибному ринку «Фелічіана». Знов і знов у пам’яті зринав образ «кріпа», затиснутого між двома машинами, він шкрябав по даху руками, а пістолет ковзав долі.

Одного разу, аби відчути хоч якусь утіху, вона поїхала до лікарні подивитися на Евелдину дитину. Там була мати Евелди, вона тримала свого онука й готувалася везти його додому.

Вона пізнала Старлінг за газетними фотографіями, передала немовля медсестрі і, перш ніж Старлінг здогадалася, що та замислила, щосили вдарила агента по обличчю з того боку, де була пов’язка.

Старлінг не дала здачі, проте притисла старшу жінку до шибки в залі новонароджених і тримала її за зап’ястки, доки та заспокоїлась, уткнувшись лицем у вимазане піною та слиною скло. Кров струменіла шиєю Старлінг, від болю паморочилась голова. У кімнаті невідкладної допомоги їй наклали нові шви на вухо, і вона відмовилася висувати звинувачення. Один із працівників невідкладної допомоги доповів «Базікалу» й отримав за це триста доларів.

Їй довелося виходити з дому ще двічі — аби виконати останню волю Джона Бріґема й відвідати його похорон на Арлінгтонському національному цвинтарі. Родичів у Бріґема було небагато, і ті далекі, тож у передсмертному побажанні він зазначив Старлінг як людину, що проводжатиме його в останню путь.

Через значні травми обличчя довелось обрати закриту домовину, але Старлінг усе одно подбала про те, щоб Бріґем мав якнайкращий вигляд.

Вона поклала його в ідеально випрасуваній синій уніформі морпіхів, зі Срібною зіркою, стрічками та іншими нагородами.

Після церемонії командир підрозділу Бріґема передав Старлінг коробку з особистою зброєю Джона Бріґема, жетонами й кількома дрібничками з його вічно захаращеного стола, навіть отой дурнуватий барометр у вигляді пташки, що п’є зі склянки воду.

За п’ять днів на Старлінг чекало слухання, і воно могло її знищити. За винятком одного повідомлення від Джека Кроуфорда, робочий телефон мовчав, Бріґем загинув, і говорити не було з ким.

Вона зателефонувала представникові Асоціації агентів ФБР. Він порадив не вдягати на слухання довгі сережки й туфлі з відкритим носком.

Щодня телебачення й газети хапалися за історію смерті Евелди Драмґо й тріпали її, мов пес пацюка.

Тут, серед ідеального порядку помешкання Мепп, Старлінг намагалася думати.

Хробак, що жере тебе зсередини, — спокуса погодитися зі своїми критиками, догодити їм.

Плин думок уривав якийсь звук.

Старлінг намагалася точно пригадати слова, які говорила у фургончику для прикриття. Чи сказала вона більше, ніж було варто? Звук уривав плин думок.

Бріґем попросив її коротко розповісти іншим про Евелду. Може, вона висловила якусь ворожість, утнула якесь непо…

Звук уривав плин думок.

Вона отямилась і збагнула, що в сусідні двері хтось дзвонить. Мабуть, журналіст. Також вона чекала на повістку до суду. Вона відсунула фіранку біля дверей Мепп і вчасно помітила поштаря, який уже повертався до своєї вантажівки. Вона прочинила вхідні двері Мепп, наздогнала його і, повернувшись спиною до репортерської машини, що стояла з телескопічним об’єктивом на протилежному боці вулиці, розписалася за експрес-доставку. Конверт був бузкового кольору, шовкові нитки мережали тонкий папір під полотно. Хоч як далеко вона поринула думками, конверт їй щось нагадав. Зайшовши в будинок, подалі від чужих очей, вона поглянула на адресу. Дрібний, елегантний почерк.

Крізь невпинний монотонний гул страху, що звучав у голові Старлінг, пролунав сигнал попередження. Вона відчула, як шкіра на животі зіщулюється, мов на неї хлюпнули холодної рідини.

Старлінг узяла конверт за краєчок і віднесла на кухню. Дістала з сумочки незамінні білі рукавички для речових доказів. Притисла конверт до рівної жорсткої поверхні кухонного стола та обережно промацала. Попри товщину паперу, вона могла б вирізнити батарейку від годинника, що от-от вибухне зарядом С-4[19]. Вона знала, що конверт варто просвітити на флуороскопі. Якщо відкрити просто так, можна зажити собі лиха. Лиха. Атож. Дідька лисого.

Вона розрізала конверт кухонним ножем і дістала з нього єдиний гладенький аркуш. Навіть не поглянувши на підпис, вона відразу здогадалася, хто їй написав.

Люба Кларіс,

я з ентузіазмом стежив за перебігом подій, які ввели тебе в неславу й публічну ганьбу. Я подібним ставленням до себе не переймаюся, хіба коли доводиться терпіти незручності ув’язнення, але для цього треба дивитися на життя під іншим кутом.

Під час наших дискусій у підвалі я збагнув, що твій батько, покійний нічний вартовий, посідає дуже важливе місце у твоїй системі цінностей. Певно, успіх, якого ти зазнала, покінчивши з кар’єрою кутюр’є Джейма Ґамба, найбільше тішив, коли ти уявляла, що на таке був би здатний твій батько.

Тепер ФБР верне від тебе носа. Чи не уявляла ти завжди, що батько обіймає там керівну посаду, чи не уявляла його завідувачем відділу або, навіть краще за Джека Кроуфорда, ЗАСТУПНИКОМ ДИРЕКТОРА, який з гордістю слідкує за твоїм прогресом? А зараз чи ти бачиш, що він присоромлений і пригнічений через твою неславу? Твою поразку? Через жалюгідний, нікчемний кінець такої перспективної кар’єри? Чи бачиш ти себе, як виконуєш чорну, брудну роботу, до якої довелось опуститися твоїй матері після того, як наркомани пристрелили ТАТКА? Гм-м-м-м? Чи відіб’ється на них твоя поразка, чи люди і надалі вважатимуть, що твої батьки були білим непотребом, легкою наживою для торнадо в пересувному трейлері? Скажіть мені чесно, спеціальний агенте Старлінг.

Зроби паузу, перш ніж ми продовжимо.

Зараз я вкажу на одну твою рису, яка тобі допоможе: сльози не застують тобі очі, плакатимеш ти хіба що від цибулі.

Ось вправа, яка може стати тобі в нагоді. Я хочу, щоб ти фізично виконала її зі мною.

У тебе є чорна залізна пательня? Ти дівчинка з південних гір, не уявляю, аби в тебе такої не було. Поклади її на стіл. Увімкни горішнє світло.