Томас Харріс - Ганнібал

Спецагента ФБР Кларіс Старлінг призначили на чергове завдання. Під час його виконання вона отримує лист від Ганнібала Лектера… Після втечі з ізолятора він знову скоює жахливі вбивства далеко за межами США. Але одна з його жертв — Мейсон Верджер — вирішує влаштувати полювання на самого Ганнібала. Мейсон жадає кривавої помсти, мріючи заживо згодувати Лектера свиням. Але жертва завжди лишається жертвою, навіть у мисливському екіпіруванні. Чи цього разу вбивця нарешті заплатить за скоєне?
Обережно! Ненормативна лексика!

Томас Гарріс

ГАННІБАЛ

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

2018

Жодну з частин даного видання

не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі

без письмового дозволу видавництва

Переклад Анастасії Рогози. Перекладено за виданням:

Harris, Thomas. Hannibal: A Novel. — New York: A Dell Book, 2000. — 560 р.

Дизайн обкладинки: CreaLab

Creative Laboratory

© Yazoo Fabrications, Inc., 1999

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2018

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад та художнє оформлення, 2018

* * *

Дивовижний роман, написаний мовою яскравою та гострою, мов скальпель хірурга… Світ, створений Гаррісом, такий же загадковий, як і палац пам’яті Ганнібала, такий же тривожний, як картини Ґойї. Не радимо читати цю книжку вночі й на самоті.

The Atlanta Journal-Constitution

Безжальний… нескінченно жахливий… 512 сторінок промайнуть непомітно, а кожен перепочинок — то тільки прелюдія до подальших несамовитих подій… «Ганнібал» починається з убивчого пароксизму, що перехопить читачеві подих… «Ганнібал» збуджує нашу уяву, емоції, пристрасті, високі й приземлені почуття. Голос Гарріса ще довго лунатиме.

Los Angeles Times

Витвір мистецтва… Ви проковтнете «Ганнібала»… Жодного зайвого слова… Останні 100 сторінок — найкращі в жанрі трилера, які я будь-коли читав.

Ларрі Кінг, USA Today

Дійсно страшна книжка… Гарріс пише зі знанням справи й увагою до деталей, створюючи моторошні сцени, що врізаються в пам’ять.

People

Читачі, які чекають на «Ганнібала», хочуть знати тільки одне — чи цей роман настільки ж хороший, як «Червоний дракон» і «Мовчання ягнят»… Із задоволенням даю заперечну відповідь. Ні, не такий хороший. Він кращий. Власне, це один із двох найстрашніших жанрових романів сучасності, другий — «Екзорцист»… Насправді, «Ганнібал» — зовсім не сиквел, а третя й найпоживніша частина однієї довгої страшної подорожі психопатологічним палацом, сповненим привидів… «Ганнібал» — потужний і безсоромний роман жахів… Від усього серця сподіваюся, що [Гарріс] писатиме ще, і чимшвидше — романи, що хоробро й кмітливо стирають грань між жанровою й високою літературою, завжди високо цінуються.

Стівен Кінг, The New York Times Book Review

Смаковитий жах.

Newsday

Готичний, фантастичний роман… сповнений чудових прийомів.

International Herald Tribune

Тріумф відвертої, меткої прози. Жодного зайвого слова, жодної недоладної думки. Гарріс — майстер, і в «Ганнібалі» він сягнув висоти, розширив рамки й знову здобув перемогу.

Dayton Daily News

Приємне відчуття страху.

The Wall Street Journal

Моторошний роман… «Ганнібал» лякає, інколи нестерпно… Навряд чи ви помітите момент, коли розважальний роман перетворюється на справжню літературу… Дійсно, така дивна книжка, але така захоплива.

Daily News (Нью-Йорк)

Читається на одному подиху… Гарріс дарує несподівані повороти сюжету… Добре виважена динаміка книжки.

Houston Chronicle

Розкішний, жорстокий роман — не відірватися.

Detroit News

Книжка зринає… у стратосферу фантазії, в особистий світ Ганнібала Лектера… Вистава «Ґран-Ґіньйоля»… Таке ж basso ostinato серйозних питань, та відповіді на них — похмуріші, ніж у «Мовчанні».

The Nation

Невпинно гіпнотичний… чудовий, дивний і абсурдний… Роман постсаспенсу з таким же сардонічним, філософським контекстом, як і трилери «Ґран-Ґіньйоля»… Гарріс відомий своїм талантом викликати тривогу, жах і неспокій, але ці сторінки просякнуті ще одним несподіваним еліксиром — несамовитою іронією.

Publishers Weekly

Захоплива книга… Диво, від якого неможливо відірватись… Оригінальний сюжет… Гарріс чудово пише — його поетична ритміка елегантна, а уява вражає.

Milwaukee Journal Sentinel

Диявольськи розумний роман… У «Ганнібалі» Гарріс запрошує нас до бенкету… Пише, мов янгол із диявольським почуттям гумору… Гіпнотична суміш історії жахів і філософського трилера, яка підносить детективний роман до тонкої, високої прози… «Ганнібал» — прекрасна страва, що приносить садистське задоволення.

Boston Herald

Чарівно збочена книжка… Гарріс і досі є одним із найкращих, найсміливіших авторів жанрової літератури.

Time Out New York

Диявольська казка… страхітливо реалістична й жахливо правдоподібна від початку до кінця. Прописуючи власні жаскі сценарії, Гарріс дозволяє розфарбовувати їх нашій уяві. Обережно й тактовно він залучає нас до гри і робить співучасниками своєї зловісної фантазії.

New York Post

Роман, який приносить величезне задоволення… Напрочуд гарне дозвілля: ви гортаєте сторінки, насичені трепетом, жахом і страхом, а також несподіваними, смаковитими й злісними ляпасами… Певно, це найкраща книга, написана в жанрі прози жахів.

San Diego Union-Tribune

Дуже зацікавлює й захоплює.

Newsweek

Цей роман варто було чекати 11 років… Яскраві деталі й живі діалоги… Талановито переплетений і досконало, неймовірно жаский сюжет. Від страху забиває подих, книга так гарно написана, що ви спокуситесь прочитати її за одним разом… Гарріс досягнув абсолютного успіху з «Ганнібалом»… Ми стаємо учасниками всіх подій від першої сторінки до останнього захопливого розділу. Розв’язка — одна з найбільш дивовижних, які мені випадало читати. У вас просто зірве дах.

The Knoxville News-Sentinel

Не відірватися… Я перечитав кожне слово в «Ганнібалі» принаймні двічі, а деякі — навіть по п’ять чи шість разів.

New York

I. ВАШИНГТОН

Розділ 1

Здавалося б, цей день затріпотить, не встигнувши початись…

«Мустанг» Кларіс Старлінг із гуркотом влетів на похилий в’їзд до Бюро алкоголю, тютюну й вогнепальної зброї (БАТВЗ), яке розташувалося на Массачусетс-авеню в будівлі, що її з метою економії винаймали в пастора Мун Сон Мьона[1].

Ударний загін чекав у трьох автівках: побитий конспіративний фургон, що мав їхати попереду, а за ним — два чорні, укомплектовані людьми фургони SWAT[2], які наразі стояли на холостому ходу в просторому гаражі.

Старлінг витягла зі своєї машини сумку зі спорядженням і побігла до першого фургона — старого білого транспортного засобу без вікон у вантажному відсіку, з