Каріна Дубініна - Ковбойське літо, Каріна Дубініна

Розділ 8. Виклик Дикої Природи

Ранок на фермі розпочався з несподіванки. Томас і Еллі почули, як дядько Гаррі квапливо заходив до стайні.

— У нас проблема, діти, — сказав він, стискаючи капелюха. — Блекі втік. Напевно, щось його злякало, або він вирішив трохи поблукати. Нам потрібно його знайти.

Томас завмер, відчуваючи, як його серце стискається. Блекі був не просто конем — це був його перший партнер у ковбойських пригодах. Еллі теж виглядала стривоженою, але сповненою рішучості.

— Ми знайдемо його, дядьку, — сказав Томас.

Гаррі кивнув:
— Цього разу вам доведеться використати всі свої навички. Справжній ковбой завжди пильний і уважний до деталей.

Вони вирушили на пошуки, обравши напрямок до пагорбів, де Блекі бачили востаннє. Діти вели своїх коней повільно, уважно оглядаючи землю. Невдовзі Томас помітив кілька чітких відбитків копит.

— Це сліди Блекі! — сказав він, показуючи їх Еллі. Вони вели до лісу.

Діти та Гаррі просувалися обережно, орієнтуючись на зламані гілки та прим’яту траву. Часом сліди плуталися, але Томас не втрачав пильності. Він відчував, що їхня ціль уже близько.

Вони досягли струмка, де сліди на м’якому піску обривалися. Еллі звернула увагу на кущ, на якому висів шматок тканини.

— Це ж частина попруги Блекі! — вигукнула вона.

Гаррі обережно зняв тканину й кивнув.
— Він недалеко. Але треба бути обережними — ліс може приховувати більше, ніж здається.

Глибше в лісі Томас почув знайомий звук.
— Слухайте, — прошепотів він.

Під старим дубом стояв Блекі. Його боки важко підіймалися, а очі світилися тривогою. Томас зупинився і почав повільно наближатися, м’яко розмовляючи:

— Все добре, Блекі. Ми прийшли за тобою.

Кінь обережно понюхав простягнуту руку й заспокоївся. Томас взяв його за повід і почав оглядати на предмет травм. На щастя, Блекі був лише трохи наляканий і втомлений.

— Добра робота, Томасе, — похвалив Гаррі. — Це був твій перший порятунок, і ти впорався чудово.

Вони поверталися повільно, але сповнені гордості. Для Томаса це було більше, ніж просто порятунок друга. Це був урок, який показав, що бути ковбоєм означає відповідати за тих, хто тобі довіряє.

На фермі Гаррі поклав руку на плече племінника:
— Ковбой — це не тільки пригоди, Томасе. Це вміння захищати, допомагати й бути частиною цієї землі.

Томас мовчки кивнув, відчуваючи, як у ньому формується нове розуміння ковбойських цінностей. Він більше не був просто хлопцем, що мріє про пригоди. Тепер він знав: ковбойська справа — це відданість, відповідальність і любов до своєї землі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍