Марина Тітова - Гарбузовий мармелад, Марина Тітова

І Мракотун зник, немов його й не було, а Яна згорнулась калачиком під ковдрою. Вона бажала заснути, а прокинувшись повірити, що все, і примара, і гарбуз, що розмовляє — їй наснилося. Та й чекати вона воліла лише одного ранку, бо темряви відтепер їй здавалась страшною...

Однак, від напружених емоцій, Яночці не вдалося довго спати. Добре, що вдень на неї чекали справи, університет і це все перемкнуло уваги дівчини, змусивши забути на деякий час про події геловінської ночі. От тільки ввечері, повернувшись додому, "гарбуз Джека" знову про все нагадав.

Спершу, щоб позбутись негативних спогадів, той кабак Яна воліла зарубати й зробити з нього, зрештою, триклятий мармелад. Але рука не піднялася цього разу. Не змогла Яночка вбити Володю Гарбузюка. Її мучила думка: "А якщо він досі ще там? Просто не може розмовляти..." І хоч запевнювала вона себе, що це марні надії, але чомусь жевріла десь у глибині дівочої душі віра у дива... От тільки у дива гарні, а не такі, як той примара-поштар! Через візит Мракотуна Яна наступної ночі після Геловіну ніяк не могла примусити себе лягти у ліжко...

А втім, може й добре, що вона не заснула, бо рівно опівночі дівчина почула дзвінок у двері.

Взагалі до Яни майже не приходили гості. Навіть сусіди за цукром або борошном вкрай рідко заходили. Виключенням були бабуся з дідусем. Але ж ті завжди приїздили вдень!

Стало цікаво Яні, що за гість до неї проситься. Та, зрештою, оскільки у двері без кінця і краю теленькали й грюкали, й стукали, Яночка. вмовивши себе не боятися, бо ж Геловін уже минув, пішла відчиняти двері... І одразу ж пошкодувала про це...

— Привіт! Нарешті! Нарешті я дочалапав! І квартирою не помилився! А чому так довго не відчиняла? Я все думав, чи твоя це квартира, чи ні. Ледь згадав маршрут, яким мене везли до тебе твої родичі! Добре, що я зверху лежав на мішках на задньому сидінні їх Лади! — заскочив до квартири Яни й почав її обіймати... скелет, одягнений у чорний капелюх і такого ж кольору плащ.

Від такого гостя Яна враз і зомліла, не витримавши несподіваних обіймів...