Маріанна Ласкава - ЗустрІч З Тобою: Подарунок Чи Покарання, Маріанна Ласкава

- Прошу ...

- дякую містере Джерферсон, це було дуже мило! Я б навіть сказала по джентельменському ...

- Слухай, припиняй це своє «містер Джефферсон», ми не на переговорах, так що Ерік цілком нормально ...

- добре - добре, як скажеш Ерік!

- От і добре Клер.

- Ти з усіма такий «милий» а, Еріку?

- Ні! Тільки з дуже, особливими гостями, а якщо бути точніше, то з тими, кого я дуже хочу затягнути у своє ліжко Клер… у себе в квартирі і навіть не тут…якщо ти саме про це говориш . - з усмішкою відповів він

- Що ж зі мною цей номер не пройде Джефферсон, можеш навіть не напружуватися і не намагатися, даремно втратиш свій час.

- ось як?

- Так!

У цей момент я мріяла, що швидше прийшли Метт і Крістіна. Господи, коли вони прийдуть? Я так ще довго не витримаю, бути з ним ось так наодинці, він мене бісить і в той же час надто спокусливим, і я боюся втратити контроль, особливо якщо ще трохи вип'ю. На якийсь час ми замовкли, і сиділи в тиші, насолоджуючись вином, і він у цей час щось і комусь у своєму телефоні писав. І тут він знову заговорив:

- Клер ти завжди така?

- Яка, така?

- ну, ... така.

- стерво, чи що?

- схоже на те…

- Так завжди була і буду і з усіма, і винятків немає, не буває, і не буде! Зрозумів?

- що ж…. добре ... так, зрозумів ...

І тут постукали у двері, і зайшла чергова дівчина, цікаво, як багато їх тут працює? Гарем чи що? І всі як одна! Немов клони. Він що на таких зациклених? Хоча це його справа, мені пофіг. І вона йому сказала:

- Містер Джефферсон вибачте, що турбую, можна Вас на пару хвилин? це дуже важливо.. і без Вас не обійтися.

- Так, Енні, звичайно, йду ...

Потім обернувся до мене і сказав:

- Вибач Клер, я на пару хвилин ...

- так звичайно ... хоч і назавжди!

- Ну - ну, але назавжди, на жаль, не зможу, можеш навіть не мріяти красуня, я скоро повернуся і потім, ми продовжимо нашу з тобою оцю дуже  цікаву бесіду. – посміхнувся він

І встав, і пішов у бік дверей. І тут не втрималася:

- Ідіот! – сказав я

- я чув Клер! – відповів Ерік

Упс. Ой як незручно, то вийшло, а хоч, а пофіг, хай чує!

- а мені начхати!

На це він нічого не сказав, а просто зачинив двері і вийшов. І ось я залишилася сама в його величезному кабінеті. Тоді я поставила свій келих від вина і пішла до вікна, щоб трохи охолонути і відволіктися. Вигляд там був чудовий, на все місто, особливо з 3-го поверху цієї будівлі. Все місто було в сяючих вогнях, наче зірки на небі. Це було так красиво. Ця тиша і спокій були такі приємні. Мені зараз опинитися вдома, або десь у будиночку на березі річки. Я пам'ятаю, як один раз була на дачі Стекс, і там недалеко було озеро. Там було просто чудово. Це було єдине місце, де моя агресія і злість на всіх чоловіків світу, через мого колишнього хлопця - Бреда, хоч трохи притихала, і робила мене справжньою. Такою, яка я насправді, слабкою, вразливою, милою, доброю, якою я була до зустрічі з Бредом. Такою мене бачили Стекси лише один раз. І після моя маска такої стерви їх уже не бентежила, бо вони знали правду. Хоча подробиць того, що трапилося з Бредом, я не говорила. Напевно треба попросити Крістіну з'їздити якось туди втрьох, знову. Мені це потрібно зараз як ніколи. Мої ці роздуми і мрії просто відволікли мене, так що я навіть не почула і не побачила, як повернувся Ерік.