Саймон Бекетт - Записано на кістках. Друге розслідування, Саймон Бекетт

Він з готовністю закивав:

— То так, це воно!

Я чекав на щось таке, відколи побачив останки. Зазвичай думають, що спонтанне загоряння людини — це щось подібне до історій про єті чи НЛО, паранормальне явище, для якого немає реалістичного пояснення. Але є багато задокументованих випадків, коли спалених до попелу людей знаходили в кімнаті, не ушкодженій вогнем, і при цьому руки та нижня частина ніг часто зберігалися в попелі. Для пояснення цього факту висували цілу низку теорій, від одержимості демонами до мікрохвиль. Але здебільшого доходили висновку, що яка б не була причина, її досі не в змозі пояснити відома наука.

Я такому ні на хвилину не вірив.

Фрейзер кинув на Дункана сердитий погляд:

— Що за чортівню ти про це вичитав?

Дункан розгублено подивився на мене.

— Я фотографії бачив. Одна жінка саме так обгоріла, як оце. Лишилися тільки ноги в черевиках. Її називають попільна жінка.

— Мері Різер, — сказав я йому, — літня вдова з Флориди. Це сталося в 1950-ті. Від неї майже нічого не залишилося, крім однієї ноги, від гомілки й донизу, а на ступні навіть знайшли взутий капець. Крісло, в якому вона сиділа, було знищено, і столик поблизу, й лампа на ньому, а все інше в кімнаті не було ушкоджено. Ви про цю історію?

Дункан відповів вдячним поглядом.

— То так. І я ще про інших читав.

— Так, вони раз у раз вигулькують, — погодився я. — Але люди не можуть вибухати полум’ям просто так, без причини. І що б не сталося із цією жінкою, нічого надприродного й паранормального тут не було.

Броуді уважно спостерігав за нашою розмовою, слухав, але не втручався. А тепер заговорив:

— А чого ви думаєте, що це жінка?

Пенсіонер то пенсіонер, а важливих деталей не впус­тить.

— Через форму скелета. — Я посвітив ліхтариком на те, що лишилося від тазових кісток, затемнене попелом, але ще видиме. — Навіть по тому, що залишилося, видно: стегнова кістка очевидно заширока для чоловіка. І голівка плечової кістки — ось, кулька, де верхня частина руки входить у плече, — замала. Хто б це не був, вона була великою, але точно жінкою.

— Як я вже сказав, не можу уявити, що це хтось із місцевих, — проговорив Броуді. — Я переконаний, що ми б помітили, якби хтось зник. Як ви гадаєте, довго труп тут пролежав?

Гарне запитання. Попри те що деякі дані можна отри­мати навіть із найобпаленіших останків, точний час, що минув після смерті, зазвичай встановити майже неможливо. Для цього необхідно простежити ступінь розкладання м’язових білків, амінокислот і летких жирних кислот, які зазвичай руйнуються вогнем. Але химерний стан цього тіла зберіг достатньо м’яких тканин для проведення тестів, неможливих у більшості випадків смертей від вогню. Доведеться зачекати, доки я повернуся в лабораторію, але тим часом можна сформулювати обґрунтоване припущення.

— Холодна погода уповільнює швидкість розпаду, — пояснив я йому, — але рука й ноги вже почали розкладатися, тому не можна сказати, що смерть відбулася нещодавно. Якщо припустити, що труп перебував тут весь час, що його не перенесли з іншого місця, і беручи до уваги те, як обпалені плити підлоги, я б сказав, що наш діапазон — 4—5 тижнів.

— Контрактники завершили роботу раніше, — замислено пробурмотів Броуді, — тобто ця людина не з ними приїхала.

Фрейзер прислухáвся. Його роздратування невпинно зростало, йому не подобалося, що колишній інспектор перехоплює ініціативу.

— Еге ж, якщо це не хтось із місцевих, ми можемо з’ясувати особу, проглянувши списки пасажирів порома. У цю пору року навряд набереться багато відвідувачів.

Броуді посміхнувся:

— Ви справді думаєте, що наші перевізники ведуть якісь записи? Окрім того, між Руною та Сторновеєм курсує добра дюжина човнів. І ніхто не відстежує, хто там приїздить чи виїздить.

Він повернувся до мене, не звертаючи уваги на сержанта.

— То що тепер? Я так гадаю, ви доповісте Воллесу, що треба скерувати оперативну слідчу групу?

Фрейзер сердито перебив ще до того, як я встиг від­повісти:

— Ми нічого не робитимемо, поки доктор Гантер не виконає того, для чого приїхав. З того, що ми тут бачимо, це може бути якась пиячка, що перебрала та й заснула надто близько від багаття.

Вираз обличчя Броуді неможливо було зрозуміти:

— То що ж вона, для початку, робила на Руні посеред зими?

Фрейзер стенув плечима:

— Може, в неї тут друзі чи родичі. Або це котрась із тих прихильниць нью-ейджу, що прагнуть повернутися до природи, чи що вони там торочать. Вони й на віддаленіші острови дістаються.

Броуді посвітив ліхтариком на череп. Той лежав долілиць, трохи нахилений убік серед попелу. У колись гладенькій маківці зяяла дірка.

— Гадаєте, вона могла так сама собі голову розчахнути?

Я вирішив втрутитися, поки градус гніву не зріс до критичної точки.

— Направду, череп часто саме так розтріскується за високої температури. Він же — фактично запечатаний контейнер рідини й желеподібної речовини, тому під час нагрівання спрацьовує ефект скороварки. Накопичуються внутрішні гази, які зрештою призводять до вибуху.

Фрейзер зблід:

— Боже.

— То ви таки думаєте, що це міг бути нещасний випадок? — із сумнівом запитав Броуді.

Я вагався, знаючи, яким оманливим може бути вплив вогню на тіло людини. Всупереч власним словам, я сам усвідомлював, що маю певні сумніви. Але Воллесу потрібні факти, а не здогадки.

— Таке можливо, — про всяк випадок підстрахувався я. — Я розумію, що випадок дивний, але «дивний» не означає «підозрілий». Мені потрібно як слід оглянути труп, але я не бачу поки що ніяких беззаперечних ознак убивства. Крім розбитого черепа, очевидної травми немає. Або будь-яких ознак втручання, наприклад, того, що руки чи ноги були зв’язані.

Броуді насупився та потер підборіддя:

— А мотузка не могла згоріти разом з усім іншим?

— Без різниці. Від вогню м’язи скорочуються, тому кінцівки підтягуються в ембріональне положення. Це називається боксерська поза, бо коли боксер присідає, він приблизно так і згинається… Але якщо руки чи ноги жертви були зв’язані, такого ефекту немає, навіть якщо мотузка згоріла.

Я посвітив ліхтариком вздовж тіла, показуючи їм, як воно скрутилося.

— Якби її перед тим зв’язали, то руки й ноги залишилися б прямими, а не такими, як зараз. Отже, бачимо, що не зв’язували.

Броуді це не