Інна Романова - Мій фантастичний хлопець, Інна Романова

Я спостерігав за нею, Аня, так звати цю прекрасну дівчину, вона айтішніца, як і я, а ще тиха й мовчазна. 

Коли я до неї звернувся, то побачив легкий переляк і навіть страх в очах дівчини ... Цікаво, що могло її так напружити в мені? Чи питання було для неї болючою темою? Я вирішив більше її не чіпати, дати можливість адаптуватися і трохи розслабитися.

Погляд Романа мені не сподобався. Чому він так дивиться на мою Аню?

- Тобі сподобалася брюнетка? - тихо запитав у нього

- Так, - підтвердив мої здогади друг.

- Вона моя, зрозумів? - я серйозно подивився на хлопця. Він був дуже здивований, навіть щелепа трохи відвисла. Ну так, завжди такий байдужий до жіночої статі, а тут прямо і ясно заявляю свої права на дівчину.

- Не дурень, зрозумів, - відійшов від шоку Рома і завзято мені посміхнувся - А те, що ти одружений тебе не бентежить?

- Анітрохи, - ліниво посміхнувся йому у відповідь. 

- Не знав я цю твою сторону, брате!

- Розважай дівчат, дивись сидять, нудьгують - сказав я і уткнувся в телефон, при цьому уважно слухаючи всі розмови за столом.

Аня

Всі весело теревенили, ну майже все, крім Алекса, і я навіть трохи розслабилася і підключилася до розмови. Все таки цікаво спілкуватися з хлопцями твоєї ж спеціальності, і теми є загальні, і жарти розуміємо один одного.

- Алексе, а чому ти весь час мовчиш? - запитує Ігор, - Ну ти завжди не надто вже балакучий, але сьогодні взагалі.

- А він закохався і від цього дар мови втратив, - сміється Роман і до нього приєднуються інші.

- Так і є, - посміхаючись каже Алекс.

- Ой, ну що ти таке кажеш, немає настрою, у всіх буває. Але все нормально? Ніяких проблем? - Ігор дивиться на Алекса.

- Ти на нього так дивишся, що мені здається, що це він твоя дівчина, а не я, - підморгнула Іра своєму хлопцеві.

- Ти моя єдина, знаєш же! - Ігор взяв її за руку, а мені трохи незручно навіть стало, - Просто він - мій найкращий друг, - тицяє пальцем в Алекса.

- Все у мене нормально. Скільки можна їсти, може пройдемося? - вносить пропозицію той самий найкращий друг.

Всі підірвалися і почали виходити на вулицю. Погода сьогодні радує - сонце і плюс 21, для жовтня взагалі відмінно.

Все таки дивний народ - айтішники, тільки ми можемо їсти шашлик і запивати соком, цілий вечір обговорювати якісь новинки ігор, мови програмування і при цьому веселиться і жартувати. Таке ... не дарма нас називають специфічними, так воно і є насправді.

Ми пішли в парк, ходили, хлопці розповідали жарти, ми сміялися і я навіть подумала, що вечір закінчиться добре. Алекс до мене не підходив і особисто зі мною не розмовляв, задавши за вечір одне питання.

- Аню, тобі подобається вчиться в IT? - раптово чую голос майже біля свого вуха, обертаюся і втикаюся носом в сорочку хлопця. Повільно піднімаю голову ... На мене уважно дивиться Алекс.

- Так. Я думаю, це можна зрозуміти, слухаючи наші захоплені дискусії цілий вечір, - сказала я. Він став ще красивішим. Високий, широкоплечий, з м'язами де треба, з таким же фантастичним обличчям, як раніше ... Ні, він став ще гарнішим, змужнів, легка щетина покриває щоки, надаючи хлопцеві певну брутальність.

Колись я пів року плакала ночами, тримаючи під подушкою його фотографію, роздруковану з телефону. 

Але моя перша закоханість пройшла, залишивши тільки легку печаль і сором. Я не хотіла з ним розмовляти, стояти поруч. Зовсім не хотіла. Але в той же час, він як і раніше притягував мене. Такий впевнений і спокійний, я його називала «крижаний принц», прізвисько досі йому підходить.

- Я зрозумів, що хочу стати програмістом ще в 10 класі. Зараз у мене своя фірма, і хоч я ще вчуся, але вже почав заробляти, спеціалізуючись на інформаційній безпеці, - спокійно сказав Алекс.

- А ти в нашій університетській команді з кібербезпеки?

- Я капітан команди, ти не знала? 

- Ні… 

- Дивно, всі про це знають на нашому факультеті. Але ви першокурсниці, напевно, ще не повністю освоїлися. А ти тест проходила?

- Вступний в команду?

- Так.

- Проходила.

- Важко?

- Не дуже. Там все побудовано на завданнях по логіці, я його досить швидко вирішила.

- Цікаво, пройдеш ти в команду чи ні. Якщо тест тобі здався легким, то цілком можливо.

Ми повільно йшли і вели неспішну розмову на загальні теми. Він розповідав про свою фірму, розробки, про програму, якою зараз займається.

Мені було цікаво і дуже хвилююче.

А ще я подумала, що мрія дев'ятикласниці здійснилася - я гуляю зі своїм кумиром. Він дивиться на мене, розмовляє, слухає.

У 9 класі наша історія на публічному приниженні не закінчилася.

Я зітхала по ньому, крадькома фотографувала і записувала всі свої переживання і спостереження в щоденник.