Марія Люта - Наречена для дракона. Частина 2, Марія Люта

Глава 42.1

Арденс розплющив очі і глухо застогнав, ледве озираючись навколо.

Кам'яні стіни, така сама стеля.

Дарк! Друг стояв спиною, протираючи чашку сумнівної чистоти таким самим сумнівним клаптем тканини.

 

Арденс схопив Дарка за ногу, так що той від несподіванки ледь не випустив посудину і брудно вилаявся. Потім радісним поглядом "обмацав" свого Командира, переконуючись, що той прийшов до тями і знову повторив ту ж лайку, тільки з іншою інтонацією - тепер же вона означала, що Дарк неймовірно щасливий бачити свого друга в  рядах живих.

 

- Бальтазар, - з болючим скрипом прохрипів Арденс, ледве ворочаючи важким язиком у пересохлому роті.

 

– Ми вже знаємо. Ляж назад, а то остаточно крила склеїш.

 

Дракон повільно опустився на подушку і скривився від болю, пристосовуючись дихати так, щоб мінімально турбувати рану:

– Води!

 

Дарк перестав витирати солдатський кухоль і хлюпнув у нього води з графина. Хвала Драку Всемогутньому, вода на вигляд була чистіша, ніж посудина, в яку її налили. Втім, Арденс зараз навіть із калюжі випити не відмовився б.

 

- Де ми?

- У Драковій фортеці. Це кімната колишнього госпіталю, у нас із Бахом тільки її координати були. Прикордонники поки туляться у сусідніх приміщеннях.

 

- І що ми тут робимо? - Арденс знову підвівся на ліктях, і цього разу рух дався набагато легше. Дракон із подивом помацав місце поранення. Дивно. Тієї миті, за секунду до удару Дракомортом, він зрозумів, що приречений, що зараз помре. І те, що зараз він прийшов до тями і швидко одужує, не могло приємно не вразити. – Чому я вижив? Скільки минуло днів? Що я пропустив? Бальтазар схоплений? Батько вже прийшов до тями? Анна  повернулася?

 

Дарк швидко скосив очі вбік, Арденс же одразу зрозумів, що трапилося щонайменше одна неприємна подія.

 

- Ти вижив тому, що одна талановита цілителька, схоже, і справді закохана в тебе і вирішила  про тебе подбати.

- Анна була тут?

 

- Ні, це щось на зразок щита з невідкладних цілительських заклять, що автоматично активізувався після того, як з рани витягли Дракоморт і зняли стазис. Більшого не скажу, адже я не маг, - помічник Арденса почав із найпозитивнішої звістки, не знаючи, як доповісти про решту подій. - Щодо батька - сьогодні якраз сьомий день. Бах таємно переніс до нього викладача, наставника Анни, Боурмана. Зараз Бахтіоєр з ними.

 

Арденс кивнув, погоджуючись із рішенням помічників. Але друг знову скосив очі вниз. Значить, щось погане сталося або з схопленням зрадника, або з Анною. Головнокомандувач вирішив першим висунути гіпотезу, не чекаючи, поки Дарк набереться рішучості:

- Бальтазар став імператором?

- Так, - помічник відмахнувся, як від чогось другорядного, і знову не глянув у вічі Командиру.

В Арденса тривожно занило під лопаткою. Проклятий Урх!

- Дарку, у тебе скоро косоокість розвинеться. Кажи прямо! Що з Анною!?

І Дарк нарешті важко зітхнув і підняв погляд на дракона.

- Командиру, ми в Драковій фортеці, бо це найближче місце з координатами до Дракової ущелини. І ми тут тому, що новий король Арати, Філіп, засудив Анну до смерті за вбивство Гершандта шляхом прогулянки мостом Єднання.

 

Арденс різко сів. Яскраві плями затанцювали перед очима, але він не ліг назад.

- Коли!? - прогарчав-прошипів через стиснуті від болю губи.

- Зараз. Мені шкода.

 

Хвилину Арденс сидів онімівши. А потім дико заревів, ніби драконяча сутність пробивалася через людське тіло. Але він не міг обернутися і полетіти до Анни. Прокляття, не міг! Він міг черпати необмежену силу з кільцевого артефакту і з Серця драконів, але обернутися поки що був не здатний. Якщо раніше він подумав, що рана затягується напрочуд швидко, то тепер ця швидкість здавалась страшенно повільною.

 

- Тоді я не розумію, чому ти все ще тут, - сказав Арденс хрипко, незграбно підводячись з ліжка.

- Чекав, поки ти прокинешся.

- Я вже прийшов до тями.

- Але...

- Біжи до неї! Хутко!

 

Дарку двічі наказувати не довелося, а сам Головнокомандувач пошкутильгав слідом за другом.

 

 

Іти було тяжко, та ще й глибокий сніг. Чоловік раз по раз падав на коліно, провалюючись у сніг, але тут же підводився і рухався далі. Чи був сенс у його пересуванні? Можливо, і не було, він міг би відлежатися і дочекатися загоєння рани, а потім обернутися в дракона і здолати цей шлях за лічені хвилини, але щось невблаганно тягло його вперед. Не давало зупинитись.

 

Він раптом виразно уявив - і фантазія виявилася настільки правдоподібною, що Арденс майже вловив подих дівчини - що Анна вичитує його за порушення постільного режиму. Дракон усміхнувся і заплющив очі, всім єством відчуваючи, що Анна точно жива. Вона м'яким теплим згусточком примостилася на краю його свідомості. Він тягнувся до неї, але вона незмінно віддалялася. 

Жива... Поки що...

Драк Всемогутній!  Вся сутність чоловіка, всі думки, всі бажання, злилися в єдину молитву до всіх богів разом, та водночас він був готовий продати душу Оду - лиш би  встигнути, лиш би врятувати, запобігти... А якщо ні - то навіщо він взагалі ожив?

 

Любі мої читачі і читачки!

Сьогодні прода велика, завтра - ще більша і... завершення історії.  

Всіх обіймаю і до завтра;)

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍