Вікторія Стужева - Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева

Не зумівши розібрати, звідки взявся вогонь, я підняла руку вгору. Плавно починаючи від безіменного пальця, охоплюючи всю мою руку і мій силует, струменів маленький вогник, який, підходячи все ближче до підлоги, почав збільшуватися. Я відчула, як починаю перетворюватися. Рик вирваний із грудей, підштовхнув мене до того, щоб кинутися на суперницю. Ворога.

Зуби зімкнулися на горлі швидко й автоматично, як людина я дуже погано почала міркувати. Звір починав повністю поглинати мій розум. Лише засмучено дивлячись на свою поранену пару, я змогла хоч якось стійко дошкандибати до неї. Звір не розумів, але я то знаю! Знаю, що його вже не повернути! У нього не було навіть шансу на бій...

Язик сам тягнувся до улюбленого мені звіра. Я цілувала його обличчя, шию, зализуючи рани...
Але час... здавалося, він вислизав крізь пальці й навіть лапи. Лисиця кружляла навколо тіла Адама, я не могла зрозуміти, чому звір так проявляв активність у такий момент?

Зосередившись на пальцях коханого, я намагалася якомога більше влити в нього енергії. Усі речі, що були в наметі, дрібно затряслися, як під час землетрусу, а нас обох охопив той самий плавний струмливий потік вогню.

Через завісу солоних сліз я побачила, як мій вовк розплющив очі! Він живий! Або... О, Святий Місяць, він все одно при свідомості...

Лапи знову почали ставати руками, і я змогла обхопити його руку.

- Алекса... - його голос зовсім не був схожим на звичний. Він був дуже хрипким і слабким.

- Я ненавиджу тебе, Адаме, Святий Місяць, як я переживала! - сльози котилися градом. Я відчувала заспокоєння, але липкий страх мене на зовсім не покинув.

- Ти - моє прокляття місяця.

__________________________________________________________________

МІСЯЦЬ ПІСЛЯ

Я все ще не розумію, як змогла вся історія вщухнути, але... Ми змогли. Ми вистояли і перемогли. Щойно Адам зцілився, він перетворився на вовка і... Прямо як у казці про Червону Шапочку... тільки бабусю вовк не зовсім з'їв. Він відправив її разом із моїми батьками і всіма співучасниками в далекі гори Сортукії. Найближча варта кордонів обіцяла подбати про безпечний шлях і нагляд під час відбуття покарання. 

Навіть не віриться... Стільки проблем і переполоху через різні думки, погляди і бажання влади. О, вибачте, як виявилося, бабуся переслідувала ще одну мету - місячний камінь небесних вовків, що зберігається під дев'ятьма (тепер десятьма) замками правлячого роду.

Чоловік, щоправда кажучи, був не в собі від люті, але розсудливість у моїй особі виграла цю сутичку.

І як за фіналом будь-яких наших скандалів, у результаті, я дійсно чекаю маленького лиса... Хоча Адам дуже впевнений, що вовка, а Місіс Джейн пророкує нам обом. Що ж, про це я вже точно дізнаюся в наступному розділі свого життя, і дуже сподіваюся, що написаному виключно білим чорнилом...

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно