Нікіфор Гірняк - ОСТАННІЙ АКТ ТРАГЕДІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ, Нікіфор Гірняк
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
[13] Хоча большевики тоді не прискіпувалися до наших радикалів, та все ж таки д-р І. Макух, як код. Державний Секретар Внутрішніх Справ ЗУНР, а в Україні товариш Міністра Внутрішніх Справ, був занадто видною особою, щоб вони залишили його в спокої. Тому ми були дуже раді, що змогли охоронити його в першому моменті, а потім уможливити йому переїзд у безпечний район. — Н.Г.
(обратно) 27[14] Затонський, як і всі большевики, дивився на старшин УГА тими самими очима., що й на старшин кол. царської армії. Це, звичайно, було великим безглуздям. Бо царські кадрові старшини були і соціяльним походженням і ідеологічним наставленням клясовими ворогами пролетаріяту, головною підпорою царя і його абсолютистського режиму. Тому ліквідація большевиками такого контреволюційного елементу могла бути до деякої міри виправдана. Але застосовування такої самої міри до старшин УГА ніяк не було виправдане. Наші старшини були кість від кости, кров від крови синами українського поневоленого москалями народу, своїм соціяльним походженням ніяк не різнилися від рядового стрілецтва УГА. Наші старшини разом з рядовиками боролися за наш національний ідеал, разом терпіли всі труднощі й злигодні війни, разом гинули від ворожих куль і пошестей. На цю обставину ми часто звертали увагу большевицьких діячів (Хвилі, Кручинського, Козицького та боротьбістів) і остерігали їх перед неперебірливою аґітацією проти старшин серед галицького стрілецтва, бо вони цим тільки самі собі пошкодять. Затонський бездушним мавпуванням московських большевиків, аґітацією проти старшин серед стрілецтва відразу настроїв його проти себе й большевиків взагалі. Це стверджують однозгідно всі наші мемуаристи. Він програв свою кампанію і звідси його сліпа ненависть до галичан. — Н. Г.
(обратно) 28[15] Пор. А. Кравс: цит. твір, ст. 85-86.
(обратно) 29[16] Сірко переїхав до Балти й там став аґентом ЧК. Під час переїзду польового штабу до Києва Сірко сидів разом з Михайликом і Солодубом у приявності урядовця політичного відділу Ізидора Сохоцького (тепер пароха в ЗДА), цинічно хвалився своїми каїновими подвигами. В Києві він зайшов до знайомої українки, що пам'ятала його як СС-а, та, довіряючи йому, дала йому інформації про те, хто з давніх СС-ів залишився в Києві й де живе. Всіх їх Сірко видав ЧК. По виконанні свого нового злочину він знов зайшов до своєї знайомої, що вже знала про долю тих, про кого розповідала Сіркові. Вона привітала Сірка такими словами: «Може ви прийшли по мене? Беріть, я готова». А цей розсівся вигідно в фотелі та, цідячи поволі слова, відповів: «Покищо ви нам не потрібні і ми вас залишаємо». — Н. Г.
(обратно) 30[17] Тепер священик православної церкви в Нюарку. — Н. Г.
(обратно) 31[18] Микола Скрипник — старий большевик і чден РКП, близький знайомий Леніна. Він був промотором злиття партії боротьбістів з КПбУ і посередником у нав'язананні контактів та переговорів, що привели до злиття — Н. Г.
(обратно) 32[19] Ці слова Затонського гостро суперечать його становищу, яке він займав до нашого договору в Калинівці, в розмові зі мною. Тоді він не ставив під запит наш договір, не заперечував прав нашим контраґентам вести переговори з нами. Тепер же він брехнею й залякуванням хотів зробити галичан податливішими щодо його й його товаришів плянів. Така поведінка — типова для большевиків. — Н. Г.
(обратно) 33[20] Тоді я телефонував у Київ, що Колеґія Старшин нарешті вийшла із своєї пасивности, усунула обох командувачів генералів — Микитку й Ціріца, призначила тимчасово на начального вождя УГА отамана О. Лисняка і створила Начальний ревком УГА, що мав нав'язати контакт з Вінницьким ревкомом для спільної акції. А це сталося тоді, коли червона армія вступила вже в район розташування УГА. В дальших розділах говориться про це докладніше. — Н. Г.
(обратно) 34[21] Полк. Коновалець дав деяким СС-ам окремі доручення вести підпільну роботу так серед УГА, як і в Києві. Підпільними працівниками були: Курах, Опока, Роґульський; в Києві Козланюк. Могло їх бути й більше, бо у Вінниці й Києві було багато СС-ів. На початку 20-х рр. вони працювали також з повстанцями Правобережжя. — Н. Г.
(обратно) 35[22] Пор. Ст. Шухевич: «Спомини», ІV/90. — Н. Г.
(обратно) 36[23] Пор. Ст. Шухевич — цит. твір, ІV/89.
(обратно) 37[24] Пор. Ю. Шкрумеляк — «Поїзд мерців», ст. 75-76.
(обратно) 38[25] Пор. М. Алиськевич: «Пів року під большевиками», Літопис Червоної Калини за рік 1933, ч. 9, ст. 23. — Н. Г.
(обратно) 39[26] Пор. Шухевич — цит. твір, IV/91.
(обратно) 40Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ОСТАННІЙ АКТ ТРАГЕДІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ, Нікіфор Гірняк», після закриття браузера.
