Юліан Семенов - ТАРС уповноважений заявити…

Глебб во-аив туди інженерів-проектувальників. Я їх супроводжував.

Рейвз. Містер Глебб примушував вас співробітничати з ЦРУ?

Кристофоро. Ні. Він просто запропонував мені, щоб я йому допомагав. І пообіцяв, що віддячить мені, допоможе дістати освіту.

Степанов. Хочу спитати техніка Веласко — ви знаєте, хто такий Крюгер?

Веласко. Він інженер.

Степанов. Що ви ще знаєте про нього?

Веласко. Він казав, що представляє тут Зеппа Шанца, люди якого принесуть нам свободу.

Ар-Рауд. Хто такий Зепп Шанц?

Веласко. Це чоловік, який переправляє до Маріо Огайо легіонерів з Європи. Крюгер сказав, що Зепп дружить з ЦРУ, що «Шанц — могутня людина, у нього є родич, американець, який орудує великими справами в ЦРУ і найближчим часом прибуде сюди».

Степанов. Вам відоме прізвище родича Зеппа Шанца?

Діаш. Крюгер не назвав його імені.

Степанов. Але він знає його?

Діаш. Мені це невідомо.

Рейвз. На чому вас завербував Крюгер.

Діаш. Мій молодший брат працює на заводі «Ворлдз даймондс» у Мюнхені, в них там є якийсь філіал. Крюгер сказав, що мого брата звинувачують у тому, що він зґвалтував білу жінку. Він сказав, якщо я хочу врятувати брата, то мені доведеться збирати інформацію…

Ар-Рауд. Яку інформацію?

Діаш. Крюгера цікавило все, пов'язане з військовими аеродромами й мотопарком армії. Він також дав мені завдання з'ясувати, хто проектує будівництво морського порту, по якій трасі туди йтиме лінія електропередачі.

Рейвз. Вам не давали інших завдань, крім збирання інформації?

Діаш. Він сказав, що я повинен бути готовий до дій.

Рейвз. До яких дій ви повинні бути готові?

Діаш. Крюгер сказав, коли ми зустрілися з пилі останнього разу, що післязавтра до мене прийдуть троє від Огано з динамітом. Я мав сховати їх у себе вдома. Особисто мені він не давав завдань, пов'язаних з диверсіями й терором. Я категорично відкинув це обвинувачення на попередньому слідстві.

Ар-Рауд. Під час слідства вас били?

Діаш. Ні.

Рейвз. Чому ви визнали свою провину?

Діаш. А як її не визнати, коли в мене у кишені знайшли інструкцію Крюгера?

Степанов. Скільки днів ви мали переховувати в себе дома людей Огано?

Діаш. Не знаю. Крюгер сказав, що недовго. «Кілька днів вони поживуть у тебе», — це все, що він сказав мені.

Рейвз. Ви одержували гроші від Крюгера?

Діаш. Одержував.

Рейвз. Скільки?

Діаш. При арешті у мене відібрали триста марок. Я навіть не встиг перелічити, вони були в конверті».

… Отже, в жодній американській газеті не було надруковано повідомлення Джіммі Рейвза. Чому?

А тому, що такий матеріал доводить з усією очевидністю дедалі більшу активність ЦРУ проти Нагонії.

З приводу Зеппа Шанца. У нього справді є родич. Його звуть Джон Глебб. Докладний матеріал про цих дивних родичів готує американський кіножурналіст. Матеріал з'явиться незабаром — якщо не в США, то в тих європейських країнах, які рискнуть опублікувати правду про зв'язки співробітників ЦРУ з неонацистом.

Прес-служба США поширила в Нагонії бюлетень, в якому твердять, що повідомлення про підтримку ЦРУ банд Огано — «вигадка росіян та кубинців».

Як пов'язати показання заарештованих агентів з офіційним документом прес-служби посольства США?

ЦРУ намагається перетворити Африканський континент на поле битви; вигадуються нові рецепти для ведення «холодної війни»; озброюють людей Огано; готують диверсії.

… Хто посіє вітер — пожне бурю.

Дмитро Степанов,

спеціальний кореспондент».

Константинов

Заснути він так і не зміг; снотворне приймати не можна — становище таке, що в будь-яку хвилину могла виникнути ситуація, і він крутився на дивані в кабінеті до світанку; встав о четвертій годині, вийшов на вулицю.

Тиша була відчутною. Він згадав Славіна, їхню останню розмову про мирність. Славін у тюрмі, нічого собі мирність, а він, Константинов, ходить по місту, до щему дорогому його серцю, і нічого не може вдіяти, щоб визволити Віталія з тюрми; ЦРУ не прийде до «Мосту», бо не буде сигналу коло цього проклятого об'єкта «Діти». Де вони «Діти»? Де?

Він ішов по Луб'янці до бульварного кільця; у воді, що нею машини поливали асфальт, вигравала веселка. Відчувши на обличчі крапельки вологи, Константинов зійшов з тротуару на брук. Друга машина проповзла ще ближче від нього; Константинов зажмурився, мерзлякувато зіщулився — в обличчя дихнуло прохолодою, крапельки були голчасті, немов душ «шарко».

«Нічого, — подумав раптом Константинов, — нічого. Навіть коли я не доведу цього діла до кінця і піду з роботи, залишаться наші хлопці… Залишиться Володя Гречаєв, скінчив Бауманський, а знайшов себе в нас; залишиться Ігор Трухін, юнга Північного флоту, а тепер ас, справжній ас контррозвідки; Стрельцов залишиться, син Героя, справжня людина, хоч і молодий ще зовсім; і Коновалов залишиться, почав війну десантником, весь кулями продірявлений, а працює, немов юнак, з запалом працює, дивуватися тільки можна; Гмиря залишиться, Никодимов, хороші люди залишаться. Страшно розставатися з роботою тільки тоді, коли за тобою нікого нема; художник — без школи, режисер — без послідовників… Отоді справді страшно. А коли ти певен, що є люди, які зможуть продовжити, — тоді не страшно, тоді нічогісінько в житті не страшно…

— Товаришу! — хтось гукнув його.

Константинов розплющив очі: по той бік вулиці стояла міліцейська «Волга». Лейтенант, витерши обличчя носовою хустиною, похитав головою:

— Не можна ж стояти на проїжджій дорозі. Та ще з заплющеними очима… Що це за пішоходи у нас?! Як діти, слово честі. Дітям можна простити, вони ж знаків ще не розуміють, а ви?

Константинов ступив на тротуар:

— Пробачте, будь ласка.

— Зіб'ють — хто винен буде?

Константинов повторив іще раз:

— Пробачте…

І тут він помітив трикутний знак ДАІ, закріплений на стовпі — хлопчик і дівчинка біжать через вулицю, взявшися за руки. «Діти», — подумав Константинов. — Цей знак називається «Діти». Прикріплений до стовпа. Можливо, об'єкт «Діти» і є той знак? Де?»

Константинов повернувся до КДБ, викликав машину, поїхав по трьох маршрутах, де Ольга показувала йому місця зупинок Дубова. Він налічив вісім дорожніх знаків «Діти»..

А на якому стовпі треба провести риску губною помадою? Вздовж чи впоперек?

— Ану, швиденько назад, — попросив Константинов водія і, знявши телефонну трубку, набрав номер Коновалова.

Той — по голосу було чути — теж не спав.

— Треба підняти з архіву фотографії, зроблені капітаном Гречаєвим, — сказав Константинов.

Коновалов кашлянув здивовано, не зрозумів, мабуть, про що мова.

— Пригадуєте, два роки тому ви розпікали Гречаєва за зайву підозріливість?

— Я його й після розпікав, — відповів Коновалов, — за зайву благодушність — також. Нагадайте, будь ласка, про що мова?

— Він супроводжував Крагера й Вілсона… Ну вони ще фотографували багато, транзитники