П'єр Паоло Пазоліні - Нафта

виказати силу та рішучість свого вчинку, засунув її собі під білу ділянку тренчу, яка досі приховувала його збуджений член, між розставлених ніг у тій позі, як зазвичай розлягаються, лежачи в полі. Спочатку він засунув туди руку легенько, міцно стискаючи у своїй руці, повсякчас ніби боячись вчинити щось неподобне — він теж почувався слабким перед своєю жагою. Потім розслабив руку, втім, досі притискаючи затилля Карлової руки своєю гарячою долонею. Спочатку він притискав легко-легко, ніби невпевнено, хоч і наполегливо. Все Карлове тіло пройнялося цим контактом, контактом, який ніхто не мав наміру зупиняти, навпаки, він поволі ставав усе сильнішим, згодом майже раптово й силою змушуючи Карло притиснути рукою шмат плоті, який тісними штаньми притисло до члена. Стискання, яке він відчував затиллям руки і яке розливалося усім його тілом, наразі стало настільки сильним, що розпалило його хвилювання до межі терпіння: від напливу щастя та вдячності все його тіло тряслося (хоч мовчання було незворушним), ніби від епілептичного удару. Очі затягло, вони майже нічого не бачили; та Карло боявся звести їх на Кармело, котрий, звісно, іронічно посміхаючись, — наразі він уже був більш схвильованим і менш спроможним приховати своє цілком відмінне чоловіче почуття, — не зводив з нього очей. Притискання, яке він відчував на затиллі своєї руки, викликало навіть сильніше захоплення, ніж те, як він сам через це мусив притискати член Кармело. Він уперше торкався чоловічого пеніса, але пристрасть, яка примушувала його до цього, була навіть захопливішою за шаленство, яке він пізнав сам; і Карло знову зажадав, щоб ця мить ніколи не минала. Але Кармело знову, — певно, дотримуючись розрахунку, який він добре знав, — показав, що хоче зробити інакше. Він розтиснув Карлову затерплу руку, яку тримав на своєму члені, розпрямив пальці, аби він мав змогу стиснути в руці плоть, яку тісно обліплювали штани. Випадково стискаючи її, ще неможливо було визначити її природну форму: мабуть, наразі Карло стискав у руці корінь пеніса, між яєчками. Тоді Кармело, неспішно й тепер упевнено, допоміг Карло, відсуваючи його руку від того потаємного місця, про яке лише він добре знав. Спочатку він зсунув руку своєї жертви глибше, на калитку, вона була волога й ніби трошки набухла через те, що штани тісно обліплювали її, потім помалу він потягнув її вгору, так щоб пальці притисли затверділе місце. Карло від подиву ніби провалювався у землю: його пальці стискали зовсім не те, що він сподівався. Він гадав, що цей член буде таким самим, як і його власний, чи як пеніс в одного його однокласника, який він побачив якось крадькома у туалеті чи в роздягальні на спортивних майданчиках. Але цей був набагато більшим і зроблений був ніби з чогось іншого: це був зовсім інший дружок, саме такий, який він, звісно, абстрактно, а не конкретно, уявляв завдяки народним оповідкам.

Крім того, цей масивний хоботок, водночас ніжний й твердий, як камінь, виділяв сильне тепло, яке через Карлові пальці, що тримали його, знову наповнювало все тіло Карло, накочуючись хвилею радості, що жадала смерті. Але це ще було не все. Кармело, без упину переможно рухаючи руку Карло, зараз тягнув її вгору, щоб можна було відчути, якого насправді розміру його член, так наказувала йому радше його чоловіча потреба, а не плотська насолода, яку він відчував завдяки тому, що піддатлива рука стискала його орган. Щоб дійти до кінця, знадобилося, вочевидь, кілька митей; але вони здалися Карло цілою вічністю, адже й цього разу його розмір перевершив Карлові сподівання. Якщо прості хлопці з народу й справді мають більший та могутніший член за своїх, далеких від природи панів, то ось він, саме такий член, — доказ звичайної й поширеної думки, хоча доказ цей здивував набагато більше, ніж тоді, коли б ішлося про доведення несподіваного відкриття, позаяк, як відомо, у реальності все завжди більше за наші уявлення. Тим часом, край тренчу опустився вниз, аж до коліна лівої ноги, яку Кармело трохи підняв угору, і з густого мороку, яким він щойно був оповитий, показався Кармелів дружок. Місячне сяйво, заливаючи поле, дісталося й сюди: ноги з довгими стегнами були елегантно розсунуті, а посередині Карло міг побачити власну руку, яку притискав Кармело, руку, яка торкалася недоторканного, лишаючи його якимсь дивно недоторканим та непорочним. Раптом, цілковито опанувавши себе, Кармело прибрав свою руку з руки Карло, тепер на його пенісі лежала лише одна рука. Кармело уперся рукою об землю і, вмостившись зручніше, ще дужче розставив ноги. Він ніжно й по-змовницькому іронічно усміхнувся, дивлячись на Карло, й від тієї усмішки цілком зникло зніяковіння: тепер його бажання було грубо-очевидним. Карло мав робити все самотужки. І він знову слухняно й покірно, зовсім не виявляючи власної волі, переповнений почуттями настільки, що хочеться плакати, опустивши голову, пестив його. Він сам почав рухати рукою вгору-вниз уздовж теплого члена, затисненого у штанях. Машинально він продовжував робити те саме, що змушував його перше робити Кармело: вимірювати пеніс від кореня до голівки. І щораз він відчував те саме, що й на самому початку, — його незмірність. Більш того, повторюючи цей рух знову й знову, усвідомлюючи, що він намагається виміряти те, що здавалось йому незмірним, Карло відчував, що жага в ньому лише наростала: його лоно вже було геть змучене, й він поринув у вир, сповнений болю.

Та ось Кармело несподівано скочив на ноги, й Карло злякався: чоловік майже люто відсахнувся. Карло пройняв жах, що йде хтось, хто їх побачив; чи що Кармело, не знати з якої невідомої причини, вирішив припинити їхню гру; чи що він навіть намірився заподіяти йому лихо, повалити його додолу, забрати гроші, убити його. Але ні, Кармело так раптово й нетерпляче скочив лише для того, щоб розстебнути штани. Він обережно розстебнув шириньку до кінця, розстебнув пояс й одним рухом стягнув білі короткі труси, зовсім оголюючи живіт. Карло саме встиг побачити на власні очі, як Кармело витягнув член, що гордо здіймався догори, шалено стирчав, дістаючи хтозна-куди, — через збудження витягши заразом вихор волосся, що губився десь у штанях. Може, він був трошки менший, ніж здавався на дотик у штанях, але все одно він був величезний, абсолютно бездоганний, ніби вирізьблений якимсь дивовижним майстром-ремісником; під місячним сяйвом він здавався білим, навіть підрум'яненим до свинцево-яскраво-червоно-коричневого відтінку, голівку було добре видно, вона мала майже такий самий колір, хіба була трохи рожевішою, а крайня плоть, та, яка вкриває її, коли член не ерегований, геть обтягувала член, чудово підкреслюючи його форму; він