Стів Маккартер - За небокрай, Стів Маккартер

- Інші теж підуть із вами. Ще вам потрібні дозорці, які на стіні спостерігатимуть за ворогом попереду, поки ви проходите рубіж.

Чемпіони обернулися. За ними стояв маршал.

- Якщо ворог здійснюватиме маневри або готуватиме лінію оборони на вашому шляху, ви повинні про це дізнатися. - пояснив свою думку Максуд. - Щоб внести корективи у наступ.

- Ми можемо це організувати. - з'явилися дві лисі людини в чорних мундирах.

- Добре. Очі у нас будуть. - кивнув Калібрісто. - Тепер потрібно укомплектувати групи. І напасти бажано несподівано.

- Пропоную другий загін сформувати повністю із тих чемпіонів, що стоять на стіні. - Сабазадонка висловила свою думку. - Коли перший загін увійде на рубіж, решта сформує клин уже відразу за ним, прямо на четвертому рубежі. Так ворог не одразу зрозуміє, що захисники контратакують двома групами. Поки синьопикі всю свою увагу звернуть на перший загін, що нахабно піде в атаку, непомітно буде сформований і другий.

- Гарна ідея. - погодився генерал залізних драйтлів. - Попередити всіх чемпіонів на стіні. Ідіть знизу, щоб вас не бачили.

По одному чемпіону попрямували у різні боки вздовж стіни, сповіщаючи інших залізних драйтлів про плани командира щодо наступу на ворога. Жазель слідкувала за реакцією чемпіонів. Всі вони наче груди робили колесом. Напевно, і усміхалися під цим проливним дощем. І чого це? Йти у наступ на багатотисячну армію ворога, хіба це не божевілля?

Максуд озирнувся. Близько п'ятдесяти людей збиралися за його спиною. Даміан був серед них.

- Ми зачищатимемо територію, щоб амаліони не вирішили напасти на беззахисний тил. - сказав Даміан.

Максуд кивнув головою. П'ятдесят людей. Чи добре вони захищатимуть фортецю? Але без діла ніхто не хотів залишатися. Краще загинути в бою разом із усіма, ніж чекати, коли синьопикі прийдуть до тебе. Маршал чудово розумів людей. Він і сам би так вчинив. Якщо у фортеці є граваліони, то навіть один із них зможе знищити всю групу людських солдатів. І Даміан про це знав. Залишалося сподіватися на краще.

- Я піду в першій групі на вістрі клину. - Ейр скинула голову.

- Виключено. - голос Калібрісто прогримів у дівчини над вухом. - Я і Гертіро займемо там місця. Нам можуть протистояти граваліони.

- Тоді я і Кударіті підемо у другій групі. - трохи розчарованим голосом погодилася сабазадонка.

- У тилу теж треба керувати. Там не буде чемпіонів. - генерал співчутливо глянув на Ейр.

Звісно, ​​він знав, що вона відмовиться. Максуд трохи посміхнувся, розуміючи, що залізний драйтл хотів у такий спосіб убезпечити сабазадонку, зменшити ризики зіткнення з граваліонами для неї. Схоже, у цих двох виникла взаємоповага.

- Селюстір та Естель, кожна з них впорається з роллю командира тилу. Я з ними билася. Знаю, що вони не розгубляться у скрутний момент. - викарбувала Ейр.

- Добре. - здався Калібрісто. - Потрібно поділити подрібнювачів та луксорів. Але не порівну. Перший загін буде більшим і сильнішим. Він поведе алхіміста. Якщо потрібно, пустимо другий в атаку, щоб пробити першому дорогу.

Усі погодились із такою ідеєю.

Йшли останні приготування. Рубіж загудів. Почали збиратися люди, які з захватом і тривогою спостерігали за воїнами. Чемпіони вже формували клин, шикуючись у правильні бойові порядки. Калібрісто та Гертіро тихо командували аж поки не зайняли свої місця прямо на сходах. Трохи зігнувшись, щоб не видати себе ворогові. Ліворуч від Калібрісто і трохи позаду стояла Зодема. Чемпіону не звично було бачити її без маски. Справа позаду Гертіро — Румадеу. Кударіті та Ейр відтягувалися десь назад, щоб почати формувати другий клин, що збереться вже на четвертому рубежі із тих чемпіонів, що зараз перебували на стіні. У сабазадонки не виникало жодних сумнівів у тому, що кожен із них знає, що йому треба зробити і як саме діяти. Не можна, щоб ворог бачив два підготовлені до атаки загони.

- Придивляйся за нею! - вигукнув генерал Кударіті десь спереду. - Ти за неї відповідаєш.

Той кивнув головою. Ейр же похитала головою. Адже вона могла й сама за себе постояти.

У перший клин усередину увійшли луксори з подрібнювачами, людина з артефактом і троє Химерниць. Естель, Мілізен та Северайз. Все ж вирішили, що машина не буде працювати, краще посилити чемпіонів. Дві сині Химерниці та одна зелена. Тревізо та Флор підуть в іншій групі, разом з Ейр та Кударіті. Максуд відійшов убік, щоб не заважати бойовим побудовам воїнів. Він глянув на алхіміста. Все такий самий впевнений у собі. Зосереджений погляд. Від Максуда не сховався той факт, що абсолютний був дуже злий. Може, варто було його роздратувати раніше?

- Ти ж не міг знати від чого він збожеволіє. - сказала Амайанта. - Від картини. Це не можна передбачити.

Залізні драйтли закінчили шикування і тепер усі стояли на своїх місцях, тільки чекаючи команди генерала. Кожен воїн зайняв відведену йому позицію, щоб зіграти свою роль у цій вирішальній битві. Кожен розумів, що наближається остання битва за фортецю. І це вже не залежало від того, хто переможе. Наступної битви просто не буде. Максуд дивився на безмовні чорні ряди. Дощ барабанив по обладунках чемпіонів. Навіть дихання воїнів не було чути. Декілька секунд тиші. Чемпіони налаштовувалися на бій.

- Це те, заради чого ви прийшли сюди. - дуже гучним голосом розрізав тишу Максуд. - Кожен із вас знав, що настане момент, коли на карту буде покладено все. Момент, коли на терезах буде ваше життя. Так, вони можуть перемогти. - маршал зробив паузу. - Але ж вони не змусять нас здатися! Ніщо нас не зломить!

Жазель, що якраз встигла прибігти сюди разом із Дезіре, зупинилася за кілька метрів від Максуда. Вона з головою пірнула у хвилі піднесення. Чемпіони почали гудіти. Вони не говорили, не кричали. Видавали якісь гортанні звуки, схожі на гомін.

- Що ти відчуваєш? - тихо запитала вона у Химерниці.

- Піднесення. - без роздумів відповіла Дезіре.