Айрін Ван - Звільни мене опівночі, Айрін Ван

— Вона не винна. Це звичайна випадковість, — роблю спробу захистити Олесю, адже цей момент тільки підтверджує запевнення Ленхарта про небезпеку від її компанії. Водночас у мене мороз під шкірою від усвідомлення того, що саме Даріус міг в неї відібрати останню можливість повернутись до нормального життя, принаймні наскільки це можливо. І якщо це сталося, я йому ніколи цього не пробачу. Не знаю чому я дозволила вірити собі, що він більше не вбиває заради крові. На відміну від мене, для нього вбивство — буденна річ, що не може не лякати.

— Бачу, ти добряче влилась у їхнє оточення. Мабуть, вже й за Даріуса хвилюєшся, — Ленхарт поводиться у притаманній йому манері.

— Ти нічого не знаєш, тому не в праві мене засуджувати. Просто скажіть мені чи встигла Олеся скуштувати крові. Це важливо!

— Не встигла, ми перервали їх трапезу швидше, — Керан кидає гнівний погляд на брата.

— Значить їй ще можна допомогти. Досі вона ще нікого не вбила.

— Якщо ти зараз про байки про чудодійне зцілення від вампіризму, то, як мінімум для цього Даріусу потрібно померти, а це неможливо.

— А якщо я скажу, що ти помиляєшся і мені відомий такий спосіб? — з викликом дивлюсь на враженого почутим Ленхарта й Керана.

 Не знаю чи повинна я була про це говорити, та іншого виходу вони мені не залишили.

— Повтори те, що ти щойно сказала — менший із братів втупився в мене своїм загрозливим поглядом, наче подумав, що це мій невдалий жарт.

— Вона щойно сказала, що знає як мене вбити, недоумку, — лунає зухвалий голос Даріуса у нас за спинами.

Ми різко обертаємось на голос й бачимо Марака поряд із ним.

— Мараку, тобі геть мізки відбило?! Навіщо ти його звільнив? Мені не вдасться повторити цей фокус вдруге, — помітно напружується Керан. Схоже все пішло не за планом.

— Ви повинні це почути — не зважаючи на обурення своїх братів, вказує на задоволеного таким несподіваним поворотом подій Даріуса.

— Щоб не вилетіло із його брудного рота, воно не матиме нічого спільного із правдою — не приховуючи власного невдоволення витівкою старшого брата, ще більше обурюється Ленхарт, подаючись трохи вперед.

— Стуліть свої пельки й вислухайте його нарешті, — тон голосу Марака прозвучав безжально, змусивши своїх братів заціпеніти від несподіванки. Вони, мабуть, як і я, вперше бачили його таким схвильованим й різким. Марак завжди був найбільш врівноваженим з усієї трійці, чого не скажеш про нього в цей момент. 

 Даріус, відчувши певну свободу, поважно розкинувся у своєму улюбленому кріслі, наче готувався до довгої розповіді і я здогадувалась про її тему, принаймні я так вважала на цю мить.