Таня Смолярчук - (не) Колишні, Таня Смолярчук

-Яким чином?

-Ну вдамо що ми зацікавлені один в рдному, буде кумедно виглядати на їхні обличчя в кінці вечері, під- час того як я обламаю їх всіх..

-Ти стратег, але не впевнений що це доречно..

-Звісно доречно- пирхнула, відкинувши пасма свого волосся на спину- а я допоміг одіти їй пальто- потрібно ж дати урок цим дорослим, щоб менше сунули свого носа не в свої справи..

-Ти маєш рацію.Я дуже злий за це на власних батьків..

До ресторану ми під'їхали максимально швидко, і вже увійшовши до зали відразу побачили столик за яким сиділи батьки..

-Доброго вечора- я потис руку батькам, і легенько відсунув стільця щоб посадити Соню, який же ш я джентельмен, коли мені це грає на руку..

-Всім привіт, рада що ми так зібралися,- посміхнулася Соня а затім поклала свою руку на мою і продовжила свою милу гру- ми з Андрієм спілкувалися на тему, якби було не погано зібратися ось так, а ви просто прочитали наші думки..

-Сонечко, ти стала такою красунею, не даремно Андрій стільки часу проводить з тобою- ще б пак знала б ти мамо причину то напевне б закипіла від злості, але нічого ми ще поквитаємося за всі ваші інтриги.

-Ви вже зробили замовлення?- Соня взяла в руки меню і почала гортати сторінки, уважню розглядаючи запропоновані страви..

Коли ми нарешті оприділилися з замовленням, покликали офіціанта..

Я дещо відволікся в переглядки з Сонею, яка саме увійшла в азарт розпалюючи цікавість батьків, і не відразу зрозумів що до нас підійшла офіціантка..

-Доброго вечора, ви оприділилися з замовленням?- цей голос пройшов хвилею тремтіння по всьому тілу, і змусив мене відвести погляд від Соні до Мар'яни..

У той момент коли ми зустрілися поглядом, я зумів прочитати всю ту біль і образу в очах коханої..Вона продовжувала пропалювати поглядом мою руку, яка лежала на руці Соні..

В цей момент мені хотілося підскочити з цього місця та міцно затиснути її в своїх обіймах.Сказати що нічого не має, і все це лише провокація, вона одна потрібна мені більше ніхто..

Але Мар'яна швидко зникла з блокнотом у руках..

Я навіть рота не встиг закрити від подиву, а потім кинув гнівний погляд на задоволене обличчя матері..

Мої долоні дещо стиснулися, і Соня звісно відчула це.

-Все гаразд- тихо схилилася запитавши..

-І так, і ні...

-Ми можемо припинити, якщо тобі не комфортно..

-Все гаразд- подумки я вже придумував свій план, як же ш феєричніше опустити жінку, яку я називав мамою.

Звісно вона в курсі що Мар'яна тут працює, і звісно саме вона запропонувала цей ресторан..

В середині мене буквально все кипіло від люті, і останньою краплею напевне було те що мати випалила, коли Мар'яна принесла наше замовлення..

-Любі ви така чудова пара, ми з батьками дуже раді за вас, і будь- ласка не затягайте з внуками- протягнула задовеленим поглядом, а я в свою чергу помітив як зблідло обличчя Мар'яни, і як затремтіла рука дівчини, коли вона ставила переді мною моє замовлення.

Я швидко схопив її за руку, та допоміг поставити страву, інакше б вона просто розбила її в нас перед носом і в моєї дівчинки були б проблеми..

Я не відпускав руки Мар'яни, і хотів при ній все висказати батькам, але вона швидко забрала свою руку і сховалася в глибині зали, Бже що ж тільки вона зараз відчуває..

-Досить!- я сердито вдарив по столі не в змозі більше терпіти всього цього...

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно