Кала Тор - Сповідь крізь епохи, Кала Тор

Я склала руки на грудях, не приховуючи свого невдоволення.
— Але ж Алекс подбав про твоє перебування тут. Він навіть виділив для тебе окремий простір у моєму домі. У тебе є власні покої, навіть кабінет, Генрі!
Він мовчав якусь мить, немов зважуючи, що сказати. Його погляд був спокійним, але в глибині очей я помітила щось більше – тінь вагання.
— Мелані… — нарешті відповів він, трохи м’якше, ніж зазвичай. — Я розумію, але це твій дім. А мій… теж потребує уваги. Я наведу там лад, і тоді або переїду до тебе, або ти до мене.