Дроянда - Серце Вовка: Спадщина Кланів 2 частина , Дроянда

Настав новий день, і новини поширювалися швидше, ніж вогонь у сухому лісі. Луція ще не встигла оговтатися від розмови з братами, як до неї підійшов Вадим. Його очі світилися серйозністю.

— Луція, нам треба поговорити.

— Що сталося? — вона відчула холодний трепет у грудях.

— Клан Вогню дізнався про тебе. І вони зацікавлені.

Луція звела брови. Вона знала про цей клан — вони були одними з найсильніших, відомими своїм агресивним стилем бою та непохитною дисципліною. Якщо вони дізналися про неї, це означало, що тепер вона опинилася в центрі уваги не лише свого клану.

— І що вони хочуть? — її голос був рівний, хоча всередині щось стислося.

Луція усміхнулася, хоча всередині відчувала напругу.

— Якщо вони хочуть мене побачити, то нехай. Я готова.

Вадим скептично зітхнув.

— Я знав, що ти так скажеш. Але ми повинні бути обережними.

Вечором прийшло офіційне запрошення. Клан Вогню призначив зустріч на нейтральній території. Це був виклик. І Луція не збиралася його відхиляти.

Вадим зітхнув, але, відчувши ніжний поцілунок Луції, трохи розслабився.

— Я просто хвилююся за тебе, — сказав він, обіймаючи її за талію.

— Все буде добре, — повторила вона, дивлячись йому прямо в очі. — Я не та дівчина, яку можна злякати.

Вадим легенько торкнувся її волосся.

— Саме це мене і хвилює. Ти завжди кидаєшся в небезпеку, навіть не задумуючись.

— Я не одна, у мене є ти, мої брати, бабуся і дідусь. І я вже не та слабка Луція, якою була раніше.

Вадим усміхнувся, хоч у його очах ще залишалася тривога.

— Тоді готуйся. Завтра ми зустрінемося з кланом Вогню. І що б не сталося, я буду поруч.

— Я знаю, — відповіла вона і ще раз легенько торкнулася його губ своїми.

Завтра буде важкий день, але зараз, у цю мить, вона відчувала тепло й підтримку. І це було найважливіше.

Настав день, коли Луція та клан Клік мали зустрітися з кланом Вогню. Вона вдягла своє бойове вбрання – чорну обтягуючу куртку з червоними вставками, шкіряні рукавички та високі чоботи. Волосся вона залишила розпущеним, дозволяючи вітру гратися вогняними пасмами.

Вадим стояв поруч, серйозний і зосереджений. Брати Луції теж зібралися, їхні очі випромінювали впевненість. Вони знали, що ця зустріч може змінити все.

— Ви готові? — запитала Луція, стискаючи кулаки.

— Готові, — відповів Вадим, киваючи.

Вони вирушили до місця зустрічі. Клан Вогню вже чекав їх. Їхній лідер, високий чоловік із палаючими червоними очима, виступив уперед.

— Тож ти та сама Луція, про яку всі говорять? — його голос був спокійний, але в ньому відчувалася сила.

— Так, — відповіла вона, не відводячи погляду.

— Доведеш, що гідна переговорів?

Луція усміхнулася.

— З радістю.

Луція впевнено зробила крок уперед, її погляд був рішучим. Вона розуміла, що клан Вогню не визнає слів без сили.

— Як я маю довести свою гідність? — запитала вона, злегка нахиливши голову.

Лідер клану Вогню усміхнувся.

— Дуель. Один на один. Якщо переможеш мого кращого бійця, ми визнаємо тебе рівною.

Луція кивнула, не вагаючись.

— Хто буде моїм суперником?

З натовпу вийшов молодий воїн з полум'яним волоссям і темно-червоними очима.

— Я, — сказав він, хрустнувши пальцями.

Поєдинок розпочався миттєво. Луція ухилялася від швидких ударів суперника, її рухи були легкими, наче вітер. Вона використовувала свою швидкість та гнучкість, змушуючи його втомлюватися.

— Швидка, — пробурмотів він, намагаючись вгадати її наступний крок.

Але Луція вже мала план. Вона зробила різкий стрибок угору, перекинулася в повітрі та приземлилася за спиною суперника, підставивши руку до його шиї.

— Я виграла, — спокійно промовила вона.

Натовп завмер. Лідер клану Вогню уважно подивився на неї й нарешті кивнув.

— Ти довела свою силу. Клан Вогню визнає тебе рівною.

Вадим усміхнувся, гордий за неї, а брати зітхнули з полегшенням. Луція довела, що гідна поваги.

Луція спершу не вірила, що все сталося так швидко. Вона глянула на лідера клану Вогню й насупилася.

— Це що було, га? Це серйозний бій чи просто випробування на витривалість?

Лідер клану усміхнувся, схрестивши руки на грудях.

— Це було твоє випробування, Луціє. Ми хотіли побачити, чи ти справді така, як про тебе говорять. І, здається, чутки не брехали.

Вона ще більше насупилася, але Вадим легенько торкнувся її плеча, намагаючись заспокоїти.

— Головне, що ти перемогла. Тепер вони визнають тебе рівною.

Луція зітхнула, глянувши на суперника, який піднявся з землі та потирав шию.

— Добре б'єшся, — сказав він, криво усміхнувшись.

— Звісно, — гордо відповіла вона, розправивши плечі.

Лідер клану підійшов ближче й простягнув їй руку.

— Ласкаво просимо до тих, кого клан Вогню поважає.

— Ласкаво просимо до тих, кого клан Вогню поважає.

Луція спочатку вагалася, але потім потисла йому руку.

— Сподіваюся, наступного разу не доведеться доводити свою силу такими методами.

— Побачимо, — загадково відповів лідер.

Вадим тихо засміявся, а брати Луції тільки перезирнулися. Вони розуміли, що їхня сестра знову встрягла в щось велике.

Феш і Василиса стояли, приголомшено дивлячись на Луцію. Василиса навіть зробила крок назад, а Феш сперся на стіну, ніби боявся втратити рівновагу.

— Ти це серйозно? — видихнула Василиса, переводячи погляд з доньки на лідера клану Вогню, який стояв поруч із гордовитою посмішкою.

Луція схрестила руки на грудях і гордо підняла підборіддя.

— А чому б і ні? Вони мене визнали.

Феш провів рукою по обличчю, ніби намагаючись зрозуміти, що відбувається.

— Ти взагалі усвідомлюєш, що це означає?

— Що я тепер не просто ваша донька, а офіційно визнана воїном, — відповіла Луція, гордо дивлячись на батька.

— Це означає, що тебе тепер втягнуть у всі конфлікти цього клану, — жорстко сказав Феш.

Василиса потерла скроні, ніби втомилася від усього цього.