Кондоліза Райс - Демократія

що демократія сильніша там, де її база ширша. Доля Тунісу, як і інших молодих демократій, ще не врівноважилася на терезах. Але помалу держава вибудовує стабільне майбутнє і торує шлях для інших.

Чи можуть реформуватися арабські монархії?

Країни, які зазнали найбільшого впливу під час заворушень 2011 року на Близькому Сході, мають спільну рису. Єгипет, Туніс, Лівія, Сирія та Ємен засновані як арабські «республіки» в середині XX ст. Але в той час, як заворушення перекидалися з однієї республіки в іншу, вони оминали регіональні монархії, за винятком невеличкого Королівства Бахрейн. У якомусь розумінні це й не дивно. «Республіки» ніколи не були справжніми республіками, і це не пройшло повз увагу населення. Монархії не орієнтуються на формальні демократичні процедури, але їхня легітимність дедалі зростає. З іншого боку, в республіках здавна спостерігається незбіг між заявами й діями, але 2011 року страх зник, і їхні народи сказали своє слово. Вони говорили, що більше не хочуть мати «пожиттєвого президента». Вони хотіли, щоб нарешті «республіки» стали справжніми республіками.

Хоча досі арабським монархіям, передусім тим, що в затоці, вдавалося опиратися політичним реформам, тепер і для них минув час на перепочинок. І в них гучно лунатимуть вимоги змін. Питання в тому, чи будуть вони готові? Нині проблема полягає у вчасній підготовці.

Чи є реформа освіти заміною політичних прав?

Монархії завжди намагалися модернізувати своє суспільство поза політичною цариною. Вони репресують політичне інакодумство, про що свідчать брутальні покарання менш знаних блогерів у Саудівській Аравії. Крім відставання у справах свободи, Арабська доповідь про гуманітарний розвиток звертає увагу на те, що арабський світ ризикував залишитися позаду через вади у двох важливих царинах: освіті й правах жінок. Ці питання взаємопов'язані зі змінами в регіоні. Освітня реформа стала зручним способом розв'язати гендерні проблеми, принаймні на нинішньому етапі.

Як не дивно, попри патріархальність цих спільнот, дружини монархів доклали певних зусиль для вирішення проблем. Шейха Моза — переконана захисниця цієї справи; вона налагодила партнерство з американськими університетами, як-от Техаський університет сільського господарства й механіки. Вона подорожує світом і обговорює цю тему. Вдова засновника ОАЕ (і мати братів-правителів бін Заїдів), вона не тільки дала освіту своїм донькам, але й відкрила можливості для жінок у своїй країні.

Шейха Фатіма з ОАЕ носить абаю і нікаб і поза сім'єю не зустрічається з чоловіками. Тож примітно, що вона стала жінкою-держсекретарем. У неї завжди був час для мене, коли вона збирала побалакати за чаєм дочок, невісток та інших жінок. Я уважно слухала, коли вони обмінювалися історіями про регіон і життєві обставини різних лідерів. Бачте, існувала мережа дружин від Каїра до затоки, і вони були дивовижним джерелом розуміння складних стосунків, які визначали напрями політики в регіоні.

В ОАЕ неухильно переймалися освітою жінок. Жінки в еміратах відігравали важливу роль в економіці та суспільстві. Вони обіймали посади в політиці, дипломатії та судовій владі. Освіту вони здобували в рейтингових університетах. Кілька з них були моїми студентками й аспірантками в Стенфорді. За даними уряду, жінки становлять понад 60 % студентів у вищих навчальних закладах і 70 % випускників. Сім'ї, які правлять в еміратах, із їхнім невеликим тубільним населенням уважають, що економічний розвиток пов'язаний із правами жінок.

У Саудівській Аравії, найбільш консервативній монархії, реформа освіти тісно пов'язана з покійним королем Абдаллою ібн Абдель Азіз Аль Саудом. Я була свідком цього під час багатьох наших зустрічей. Одна з них почалася вже по одинадцятій вечора. Після активних обговорень довгої низки регіональних політичних проблем — Ірак, Ліван, Іран, палестинці — Абдалла запропонував невеличку перерву. То вже було по першій годині ночі, і я знала, що попереду ще справ не менше, ніж на годину.

Після короткої перерви він завжди здавався менш напруженим. Ми були самі — тільки мій перекладач Джемал Хелал, якому араби цілком довіряли, та іноді Адель аль-Джубейр, найближчий помічник короля. Бесіда хутко переходила до ширших філософських проблем королівства. Абдалла захоплювався американською освітою і розпитував про неї, починаючи словами «Ви ж в університеті викладаєте...»

Абдалла докладно розумів освітній ландшафт у своїй країні. Він пояснив, що колись студенти-саудити масово їздили вчитися за кордон до Великої Британії та США. Прикладом може слугувати його міністр закордонних справ і небіж, покійний Сауд аль-Фейсал. Отримавши освіту в Принстоні, він добре почувався в будь-якому культурному середовищі. А наступне покоління, після сорока, зауважив Абдалла, вже переважно залишалося вдома. Чужих мов не вчили, а обсяг знань, які давав Університет короля Фахда, був більшим у релігійних науках. «Корисної спеціальності в них немає», — сказав він. Це серйозне визнання від дуже побожної людини, — подумала я.

Абдалла сказав, що Саудівська Аравія не може дозволити собі втратити ще одне покоління, і наполягав на відправленні студентів за кордон. Але після 9/11 кількість студентів-саудитів у США різко впала. Кілька викрадачів-самоіубців вчилися у коледжі на заході. Це привернуло увагу розвідувальних агенцій, передусім Конгресу, до іноземних студентів. І в них також з'явилися перепони під час вступу до університетів СІНА. Суворіший скринінг і ускладнений процес перевірки урізали американські програми обміну студентами в усьому світі.

На кожній зустрічі з президентом іноземні лідери скаржилися на це. Ніколи не забуду одну зустріч із прем'єром Сінгапуру. Кожного члена делегації він розпитував: «Де ви вчилися?» Усі вчилися в американському університеті. «Пане президенте, — сказав прем'єр-міністр, — ви самі собі шкоди завдаєте. Навчання цих людей у СІНА — найцінніше з того, що ви робите». Президент був зворушений, і на мене поклали відповідальність за повернення кількості студентів до рівня до 9/11. Цієї мети ми досягли в 2007 році разом із Близьким Сходом.

Проте Абдалла у навчанні наступних поколінь не хотів покладатися лише на іноземні заклади. І тому він розробив план створення в королівстві університету світового рівня. Університет науки й технології короля Абдалли заснований на пожертву в 10 млрд доларів. «Він буде подобою Стенфорду, — говорив він, трохи й мені лестячи. — Ключовими напрямами будуть наука, медицина й техніка». Я достатньо добре знала короля, аби поставити таке запитання: «А жінки вчитимуться в ньому, ваша величносте?» Абдалла розсміявся і сказав: «Звичайно». Я вже не розпитувала, чи сидітимуть вони в різних аудиторіях. Але якби поцікавилася, то собі на радість