Julia Shperova - Хімера, Julia Shperova

І методи не співпадали. Комусь зламали шию, когось штрикнули ножем. Цій дівчині, Лін, взагалі не пощастило випасти з вікна.

Занадто багато відмінностей. Не зрозуміло, за що вчепитися. О’Ніл запалив чергову цигарку і скуйовдив вільною рукою волосся.

- Так, почнемо з початку. Треба перевірити всі свідчення і протоколи один за одним і відмітити всі збіги і розбіжності. Щось неодмінно і вилізе, еге ж. Але спочатку, треба закинути щось у шлунок.

З цими словами детектив прихопив курточку і покрокував на вихід. За хвилину до темного кабінету непомітно просковзнула фігура. Не включаючи світла, вона влаштувалася на підлозі, в оточенні тек і відкрила першу з них.

~~~

Домашнього завдання друзям вистачило ненадовго, Пітер поїхав додому і Джеймсу довелося шукати ще щось, чим можна було зайняти свої мізки в очікуванні появи Арош.

Він вирішив почекати батька зовні - в будинку не сиділося: було душно, і стіни тиснули, ніби Джеймс чекав на вирок у камері для в'язнів. Ранкова слабкість теж спробувала взяти гору, але незабаром відступила.

З шафи в коридорі він витяг покривало і застелив їм широку дерев'яну лаву, що стояла впритул до будинку, біля стіни. Джеймс одягнув теплу куртку, взяв MP3-плеєр і ліг на лаву.

Сонце лише зрідка виглядало з-за хмар і незабаром зовсім зникло. Він поправив навушник. Музика заглушала все довкола, іноді їй навіть вдавалося заглушити докучливі звуки його внутрішнього голосу, який твердив, що з ним щось не так.

На якусь мить йому здалося, що хтось стоїть поруч, він швидко розплющив очі і сів, але нікого не було. Про всяк випадок Джеймс витяг один навушник з вуха і повернувся до спостереження за небосхилом.

На під'їзну доріжку в'їхала машина, Джеймс схопився зі свого місця, стягуючи навушники. Світло фар осяяло його в сутінках і погасло.

- Давно тут сидиш?

 - Ні. Привіт, тату.

- Привіт. Що на вечерю? - Стівен підозріло окинув поглядом сині губи Джеймса.

- Гм, начебто позавчорашня запечена риба, хоча я не перевіряв, може бути її вже краще не їсти.

- Іди, підігрівай, ти, мабуть, ще теж не їв?

Джеймс пробурмотів у відповідь щось незрозуміле, сподіваючись, що чіплятися до його мугикання батько не стане. В кухні було прохолодно. Джеймс увімкнув мікрохвильову піч і швидко підігрів собі і батькові по порції, одночасно розминаючи пальці. Він не стримав тремтіння, коли згадав, які у Елінор холодні руки. Які ж у них всіх холодні рукостискання.

Вечеря минула спокійно. Стівен не дізнався про випадок у школі і Джеймс вирішив, що краще йому і не розповідати. До того ж настав час заробляти репутацію товариської людини.

- Тату, ми з Пітером цих вихідних з'їздимо в Юджин. Ти не проти?

- Звичайно не проти! Чим займетеся?

- Не знаю, ми ще не вирішили. Просто з'їздимо, провітримося, - Джеймс непевно знизав плечима і перестав колупати виделкою у вечері.

- Ну гаразд, добре вам повеселитися, - Стівен виглядав натхненним.

- Дякую, - озвався Джеймс, судорожно підшукуючи тему для продовження розмови.

- Тільки будьте обережні, після всіх цих випадків...

Джеймс кивнув і спитав.

- Від Тоні немає звістки? - він зрозумів, що брякнув не подумавши як слід, але Стівен відповідав цілком спокійно, навіть з ентузіазмом.

- Вранці дзвонив, затримається трохи в Юджині, каже пропонують хороший контракт, можливо навіть вдасться пару картин відправити на великі виставки. Можливо, ви до нього завітаєте?

- Звучить здорово, тату, - Джеймс проігнорував останнє питання, але Стівен був надто замисленим, аби це зрозуміти.

 - Тоні задоволений, а це головне. Життя йому заборгувало приємних сюрпризів, - видав він, не відриваючись від вечері.

Джеймс із подивом слухав ці слова, але розпитувати не став. Для одного дня йому цілком вистачало новин.

- Звичайно, спасибі тату, вечеря була чудова.

Він швидко вибрався з-за столу, поклав тарілку в раковину і збіг сходами нагору.

Джеймс лежав на заправленому ліжку з розплющеними очима, спостерігаючи як нічне світло грає відблиски на стелі. Він встиг прочитати кілька абзаців з улюбленої збірки фантастичних оповідань, перш ніж зрозумів, що більше не може сприймати ці історії як вигадку письменника. Він би з радістю погортав книгу про чари і магію, сподіваючись знайти хоч краплю корисної інформації, містер Хейз обіцяв дістати для нього всі необхідні підручники, але поки що доводилося лише займатися по старих шкільних конспектах чарівника. Він відклав книгу та прислухався. Стівен на самоті дивився внизу телевізор  - до Джеймса долинав тихий голос диктора.

Цей тиждень здався йому надто довгим і він з нетерпінням чекав на його закінчення.

Він глибоко вдихнув, склав вказівні пальці разом і зашепотів слова закляття, виставивши руки перед собою. Поволі перед ним здійнявся прозорий мур.

Наступного дня Джеймс вирішив з'явитися на фехтуванні. Він хотів обговорити з тренером нову програму тренувань, що дозволило б швидко відновити втрачену форму. Яке ж було його здивування, коли серед хлопців, що фехтують у залі, він помітив Френка Арош!