Марк Логан - Віддана босу за борги, Марк Логан

23.1

Подробиці всі вивалюю одразу. Вони надійні хлопці. І хоч наші шляхи одного разу розійшлися, дружити ми не перестали.

Я кинув кримінал, наскільки це можливо. Клеймо Танка, щоправда, не відмив, та й чи треба було? Це, до речі, дуже допомогло в бізнесі.

— Бля, ну ти чел, реально подумав, — тре бороду Яр. — Треба було відразу набрати. Усіх би підняли. Знайшли б, запитали, як годиться. 

У кабінет стукають, перериваючи бесіду. Даша все знає, може, навіть більше, але про що ми тут базаримо, краще не чути.

Яр облизується, спостерігаючи за дівчиськом, а Артем старанно вивчає документи, які вже знаю напам'ять.

Знаю і не вірю, сука, своїм очам. Не вірю! Тому й попросив допомоги.

— Номерок даси? — Яр ніяк не вгамується. Він за три секунди, якщо треба, номер її дізнається, і питати не треба. 

— Ще щось потрібно? — помічниця навіть не звертає на флірт уваги. До мене звертається. 

— Іди на обід, — наказую. Інакше Яр не зануриться у роботу. На обличчі написано, що в штанах стояк.

— Добре! — ковзає поглядом незадоволеним по Яру й одразу мчить до дверей.

— Навіть не думайте! — одразу попереджаю. — Вона не для ваших ігор!

Вони вже слиною давляться, а дівчинка тільки свою роботу робить.

— Тобі що, шкода? Ми ж тільки дивимося, — Артем не губиться. — Чи дівка твоє ліжко гріє? 

Можу сказати, що так, але вони ж однаково правду дізнаються. 

— Ні. Спочатку я теж так облизувався, але потім передумав. Давайте до справи! — починаю злитися. Хочу все перевірити до приходу Стаса, щоб потім не шкодувати.

— Перевірити — ми перевіримо, — передає теку Яру, — але я вже кажу, тут роботи до біса багато. Хтось дуже постарався, щоб тебе опустити, і схема дуже навіть цікава. Стаса серйозно підставили, і зробили це навмисне.

— Я зрозумів, — відводжу погляд. У грудях ломить, м'язи скручує від гніву. Ребра розпеченими здаються. Дихати через раз нормально виходить.

Не думати! Без дурні! І як тут, сука, можна не думати? Як? 

— Тільки, Доре, — приводить мене до тями Яр, — за нами одне бажання! 

— Секретарку не віддам, навіть не просіть, — знаю я їх. — У боргу не залишуся!  

Проводжаю хлопців до їхнього автомобіля, щоб дорогою справ не накоїли. За ними завжди золоті гори. Така в них робота, нічого не поробиш.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно