Луцій Апулей - Метаморфози, або Золотий осел

«мужній», Тразилеон — «хоробрий, як лев».

100

Фіви — столиця Бертії, місто засноване, згідно з міфом, Кадмом. Семибрамні — постійний епітет Фів.

101

Хризерос (досл. «жадібний на золото») — ім'я, підходяще для міняйла — хапуги.

102

Платеї — місто в Беотії. Тут у 479 р. до н. е. греки здобули перемогу над персами.

103

Демохар — «той, хто радує народ» — ім'я, яке передає щедрість громадянина.

104

Заздрість (лат. Invidia) — уособлення заздрощів. Опис цього демона дає Овідій у «Метаморфозах» (II, 760).

105

Новелу про перерядження людини у ведмедя запозичив в Апулея італійський новеліст Джованні Фіорентіно.

106

Марс, бог війни, є одночасно покровителем розбійників.

107

Салії (досл. «скакуни») — жерці культу Марса, які під час свята на честь бога, танцюючи й співаючи гімни, проходили по вулицях Рима. Завершенням цього свята був пишний бенкет, який увійшов у прислів'я.

108

Лемури — злі і мстиві душі небіжчиків — жахливі страховиська..

109

Протесілай — перший грецький герой, який загинув при облозі Трої від руки Гектора. Одержавши наказ вирушати в похід, він не встиг довести до кінця весільного обряду.

110

Аттіс — вродливий юнак, коханий і жрець фрігійської богині Кібели. За міфом, сам кастрував себе на власному весіллі.

111

На знак благочестивої пошани в античні часи люди піднімали праву руку до вуст і цілували її.

112

Пафос — місто на острові Кіпрі, відоме культом Афродіти (Венерн).

113

Кнід — місто й півострів у Карії (південно-західна частина Малої Азії), місце культу Афродіти. Тут містилася славетна статуя богині, вирізьблена Праксітелем.

114

Кіфера — острів на південь від Пелопоннесу.

115

Священні подушки (pulvinaria) — подушки, на яких ставили в храмах зображення богів, щоб влаштувати жертвоприношення у вигляді обіду на розставлених перед ними столах.

116

Мається на увазі рішення Паріса, — сина троянського Царя Пріама, який, бувши пастухом, суперечку трьох богинь — Юнони, Міневри й Венери, — котра з них найгарніша, вирішив на користь Венери..

117

Псіхея — грецьке ім'я: psyche по-грецькому — «душа».

118

Нереєві дочки — Нереїди — морські німфи, дочки морського божества, старця Нерея, — втілення тихого моря.

119

Портун — бог-покровитель портів; до нього молилися, вирушаючи в мореплавання.

120

Салація — морська богиня, відповідала грецькій Амфітріті.

121

Палемон — грецький бог, покровитель бухт. За міфом, його мати Іно, дружина царя Атамалта, втікаючи від переслідувань божевільного чоловіка, кинулася з сином Палемоном (Мелікертом) у море. Вона й син вважались божествами — опікунами мореплавців. Зображення Палемона (Мелікерта) у вигляді хлопчика, який сидить на дельфіні, оточений морськими божествами, зустрічається на монетах багатьох грецьких міст.

122

Тритони — морські божества, зображувані у вигляді напівлюдей-напівриб. Сурмлячи в мушлю, вони здіймали морські хвилі.

123

За уявленнями стародавніх греків ї римлян, Океан — величезна ріка, яка омиває земну кулю.

124

Мається на увазі оракул Аполлона в Дідимі, неподалік Мілета в Малій Азії.

125

Переклад Андрія Содомори.

126

Антична музика розрізняла кілька тонів або ладів. Апулей у творі «Флоріди» (IV) називав такі: еолійський — характерний простотою, іонійський — багатством, лідійський — сумом, фрігійський — бадьорістю, дорійський — войовничістю.

127

Гіменеї — весільні пісні; Гімен, або Гіменей — бог шлюбу.

128

Зефір — західний вітер.

129

Сирени — напівжінки-напівриби, які приманювали чарівним співом мореплавців і вбивали їх (Гомер, «Одіссея», XII, 39–54, 166–200).

130

Згідно з античною міфологією, боги, входячи в стосунки із смертними жінками, не показували свого справжнього обличчя.

131

Раніше (кн. IV, розділ 32) згаданий був оракул у Дідимі, тепер він названий піфійськнм, бо найславнішим був оракул Аполлона в Дельфах — місті в місцевості Піфо; звідси — піфійський.

132

Див. примітку 42 до кн. II.

133

Амброзія — їжа олімпійських богів, яка підтримувала безсмертя й вічну молодість; тут це слово вжите в значенні: пахуча рідина, вживана богами.

134

Пан — аркадійський бог лісів та гаїв; він благословляє стада й пастухів, посилає успіх бджолярам, мисливцям і рибакам, блукає по горах і лісах з німфами й награє їм веселі пісні на винайденій ним очеретяній сопілці. Його уявляли з рогами, бородою, козлячими копитами, волохатим тілом і хвостом. Згідно одного з міфів, Пан закохався в німфу Ехо, завдяки якій його мелодії далеко лунали.

135

Ехо — гірська німфа. Богиня Гера покарала її тим, що Ехо не могла говорити, коли мовчали інші, і мовчати, коли інші говорили.

136

Заслужена кара, яка спіткала злостивих сестер, не вийшла від Амура, як слід було чекати (див. розділ 24), а від простодушної Псіхеї.

137

Німфи — жіночі божества, що, за уявленнями стародавніх греків, жили в лісах, горах, морях, криницях, печерах та гротах (відповідають нашим русалкам, мавкам тощо); втілення різноманітних сил природи.

138

Ори (Гори) — дочки Зевса й Феміди, божества пір року, порядку в природі; вважалися супутницями Афродіти (Венери) як богині родючості.

139

Музи — богині, покровительки поезії, мистецтва, науки. Вождем їх був Аполлон. Усіх Муз було дев'ять.

140

Венера погрожує Амурові, що, оскільки атрибути його влади (лук, стріли, смолоскип) виконані на її кошти і не оформлені юридично як подарунок або передача, то вона може їх у нього відняти.

141

Венера (Афродіта) фігурує в міфології як дружина Гефеста (Вулкана), але вже Гомер згадує про її любовні зв'язки з богом війни Аресом (Марсом), а Гесіод («Теогонія», р. 933-й) навіть називає його її чоловіком. Апулей, очевидно, пішов за цією версією, тому називав Марса вітчимом Амура.

142

Церера — сестра Юпітера, богиня землеробства й родючості, її дочкою була Прозерпіна (Персефона), згодом дружина Орка, володаря підземного царства.

143

Юнона — богиня, дружина верховного римського бога Юпітера, покровителька жінок, захисниця шлюбів і пологів.

144

Мова йде про корзини, в яких містилися священні предмети. Торкаючись їх, посвячені під час містерій проймались вірою про божественне походження й душевне відродження.

145

Деякі міфи розповідають, що дочка Деметри (Церери) Персефона (Прозерпіна) була схоплена Аїдом на Сіцілії.