С Осте - Дорослішання Мрійниці, С Осте

Доставку під дверима побачила тільки тоді, коли ледь на неї не наступила. Без маркувань і натяків на адресанта.

Всередині знайшовся додекаедр зі стабілізованою частинкою живої природи. Флораріум у багатогранній тепличці з різнокольоровим ґрунтом і гладкими камінцями, які так просились в руку. Основу композиції займала рослина з блакитними квітами, оточена дрібними кущиками і нитками моху. Чимось схожа на онцидіум. Креідінці несли такі квіти в храми за подароване і забране життя. Але хіба онцидіум буває блакитним?

Відправник лишив тільки картонку з каліграфічно виведеним «Вибач».

Шакс.

Більше нікому.

Пам’ятає, та краще б не згадував.

Подарунок хотілося розбити, розтрощити той ідеальний світ, в якому мені не знайшлося місця. Але дрібні блакитні суцвіття в моїх невдачах не винні. Я розглядала профіль Муровські в мережі, поки душу роз’їдала кислота. Чому Шакс такий щасливий на фото? Чому не написав чи не подзвонив жодного разу? Чому стільки часу не відповідає на моє несміливе вітання? Чому йому не боляче так як мені? Чому страждаю тільки я?

Відповідь проста. Ін-Марі, серед десятків мільярдів чоловіків тебе зациклило на тому, кому просто байдуже. Приймати цей факт серце відмовлялось.

З Рудрайгом ми зустрілись у пабі на підземних рівнях Шардрассу, де я сиділа, перебравши тхронської браги. Алієць чи пожалів мене, чи захотів нічних забавок з іноземкою без обов’язків. Хочеться вірити, що це не жалість. Ненавиджу співчуття з ввічливості. У цьому чоловіку я того вечора топила гіркий відчай, з усіх сил стараючись замінити одні спогади іншими.

Свідком нашої спільної слабкості став злощасний флораріум. Рудрайг не цікавився причинами, не засуджував і не діставав тупими питаннями. Я теж не лізла в чужу душу, поважаючи особисті кордони. Після спільної ночі легше не стало. Взагалі ніяк не стало. Тільки незручність при випадкових зустрічах. У нього, наче, нікого немає, спокійний, уважний. Я, можливо, не найкраща кандидатура для створення сім’ї, але заробляю непогано, без шкідливих звичок, і в ліжку нам добре. Чого ще треба? Он Кімідей з її кривими зубами і досі хвастається фото з церемонії, а Флідас з Академії вже третього няньчить. Вже більше року триває ця конспірація. Скільки можна ховатися? Знаю, тут так не прийнято, але що, якщо першою запропонувати йому договірний конкубінат? Якщо погодиться, комусь з нас доведеться покинути ЗОХІ. Думаю, я готова звільнитися і підшукати собі місце в клініці поблизу.

— Ін-Марі, все хотів спитати. Твій позивний щось означає, чи… ? — після забавок ми не часто отак лежали поруч і розмовляли. Саме тому моменти як цей набували особливої цінності.

— Мелайською «Тхе Арра» перекладається як «душа, наповнена світлом», «світла душа», — його рука на спині гралась з пасмом мого волосся. Може, запропонувати з’їхатися вже зараз? — Якщо читати даорнською – то «х» випадає. Чому у всіх одні чаї на думці, не знаю.

— Тонко, — подих лоскотав лопатку. За мить там опинились його губи.

— Руд, — обірвала ласку і, дочекавшись, коли алієць нарешті подивилася на мене, спитала: — Не знаєш, коли вони звідси полетять?

Що зміниться після оформлення договору? Якщо Рудрайга накриє Потяг, чи він знайде нову коханку, жоден файл з підписами його не втримає. Чи настільки я залежна від людської думки і цих таємних зустрічей? Ні. Ще не час для таких розмов.

— Вже скоро, Теа. Якщо не завтра, то післязавтра. Чого ти питаєш? Щось сталося?

— Від даорнців забагато шуму. Хочу вже спокою.

***

Гемма – штучно заселена планета. Мало віриться, що на початку минулого тисячоліття її першими колонізаторами були в’язні. Для них це стало нагодою отримати другий шанс, для урядів трьох найближчих планет – можливістю вирішити пенітенціарні проблеми і знайти добровольців для польоту, з великою ймовірністю, в один кінець.

Сиріус займає ледь не третину небосхилу, від чого повітря на поверхні надзвичайно пересушене, а через часті пилові бурі і високу радіацію поза куполами на Геммі гуляють або відчайдухи, або самогубці. Та навіть у таких умовах планету продовжують освоювати. Фодео і Курсі страшно перенаселені, ресурсів на усіх не вистачає. За кілька поколінь Даорн теж може опиниться в цьому списку.

Медичний форум, на який запросили Мемет, проходив у одному із заміських комплексів, розташованих на березі велетенського водосховища. Мене керівниця взяла виключно через найнижчі показники з підвищення кваліфікації. Рудрайг збирався провести тут частину своєї відпустки, подарувавши нам три безтурботні дні, де я планувала запропонувати йому конкубінат. В останній момент він повідомив, що не прибуде, бо виникли якісь проблеми вдома. Жаль, але ніхто від подібного не застрахований.

На одній з лекцій я натрапила на Бетоні Коннахт. Точніше вона на мене. Рожеве волосся стало довшим і змінило колір на каштановий, та на характер даорнки це не вплинуло. Чим ця дівчина тут займалася незрозуміло. Спершу сказала, що відпочиває, потім прохопилася, що працює, запропонувавши нам з Мемет зустрітися за вечерею. Власне, чому б і ні? Якщо Рудрайг далеко, то світ не перестав обертатись. Не набридати ж йому всі три дні?

Закрита смарагдова сукня з вишивкою по подолу мені не надто личила, але грандіозних планів на вечір я не будувала. Наїстись, подякувати, розплатитись і втекти. Хто ж знав, що там зібралася ледь не міні-конференція, і їжа відійде на другий план.