Катерина Дако - Зламати ляльку Loly, Катерина Дако

Попелюшкою, за якою приїхав принц. Або Сплячою красунею, яку Гордій розбудив своїми жаркими поцілунками.

- Що це? - раптом почувся грубий зойк ззаду. Навіть не зойк, скоріше гарчання.

Лола розгорнулася до Гордія, не розуміючи, про що йдеться. Чому він так розмовляє?

І тут уловила його погляд, прикутий до квітів на столі. Чорт, він подумав, що це знову якийсь шанувальник.

- Гордій, це...

Але він не відповів. Він підскочив до дівчини, схопив її за плечі і почав трясти, як божевільний. Вона не могла навіть нічого сказати, так її вразила зміна, що відбулася в ньому. Він перетворився на звіра, лють застилала очі. Він ніби нічого не бачив і не чув.

- Гордій, я...

Він затряс її ще сильніше, так що в неї почала бовтатися голова, як у ляльки. Знову лялька...

- Хто подарував?.. Ти знову?.. - уривчасто видихав.

Лола вже не дуже розуміла, що має зробити, щоб зупинити це божевілля.

– Я ж попереджав! - знову загарчав Гордій. - Ти пам'ятаєш, що я сказав? Що покараю при всіх!

Ось тут Лолі стало страшно. Сльози виступили на очах. Вона знову спробувала сказати хоч слово, але він грубо перебив її:

- Заткнися! Не хочу нічого чути! Ти брехлива сука! - він перестав її трясти. - Так, я покараю тебе. Запам'ятаєш на все життя, кому ти належиш!

- Я нічого не... Це не те, що...

- Мовчати! За кожне слово – додаткове покарання. На публічну прочуханку ти вже заробила.

- Але це... це я сама... - вона знову спробувала сказати, але Гордій різко схопив її за руку і потяг у спальню. Там вихопив із коробки, що залишилася стояти на комоді, кульку-кляп, яку він купив ще давно, на самому початку.

- Гордій, ні! Це я сама!

Але домовити він не дав. Схопивши Лолу однією рукою за волосся, другою заштовхав дівчині в рот кляп, швидко і спритно застебнувши ззаду ремінці.

Боже, що він робить?

По щоках Лоли потекли сльози. Було гірко й прикро, що їй не дали порозумітися. Жодного слівця вставити. Але невже він справді збирається її покарати?

І вона хотіла розповісти йому новини! Лола підняла було руку, щоб звільнити рота і все-таки сказати про все. Але Гордій перехопив її кисті, завівши за спину, і заклацнув на ній кайданки, які теж дістав із коробки. Вони так жодного разу ними не користувалися. До сьогоднішнього дня...

- А за те, що пручаєшся і сперечаєшся - отримаєш ще й анальну пробку. Щоб веселіше було...

Але Лолі не було весело. Від слова зовсім. Як усе змінилося за кілька хвилин, коли він приїхав. Лола розуміла, що головний жах ще попереду, що вона повинна бути сильною і витерпіти все, що потім вони порозуміються, він зрозуміє, як був неправий... Але зараз вже вона розуміла, що навряд чи зможе його повністю пробачити.

Він запідозрив її в зраді, не дав їй нічого сказати на виправдання, заткнув їй рота і зв'язав руки.За що?

За те, що так чекала, що раділа, літала на крилах, рахуючи хвилини до його повернення. Образа, гіркота, розчарування. У ньому, у собі, у їхніх стосунках.

Тільки зараз вона почала розуміти, що стосунки – це щось інше. Це коли обидва бережуть, цінують, поважають... Це довіра, радість, захоплення...

У Лоли не було нічого з перерахованого. Її не цінували, не шанували, не довіряли. Їй користувалися, грали та ще й іншим давали на забаву. Як ляльку. Ляльку Лолу.

Лола, як у трансі, сіла в машину, вірніше майже впала в неї на заднє сидіння, куди він грубо штовхнув її. Вона не пам'ятала дороги, не розуміла, що відбувається. Вона абстрагувалася від усього. Її ніби оглушили та засліпили.

А потім був клуб... І хоч вона мало розуміла, що відбувається і де вона, цей вечір став її персональним пеклом.

 

Дівчатка, я тут бачу, шо в мене багато нових читачів. Але мало хто підписується на мою сторінку. Будь ласка, натисніть кнопку "відстежувати автора", щоб я могла з вами ближче познайомитись. Вам також буде користь від цього - ви зможете відстежувати оновлення та усілякі події, які проходять на моїй сторінці.

Ну а наступна глава - не для слабких. Хто із тонкою душевною організацією - пропустіть. Потім по змісту все одно зрозумієте. Для мене це - найважча глава в книзі, але без неї, нажаль, ніяк.

 

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно