Вільям Текерей - Ярмарок суєти - Книга 1, Вільям Текерей

щирі почуття справжнього британця: він мріяв побачити прізвище Осборн, прикрашене дворянським титулом, наданим його синові, стати родоначальником славетної лінії баронетів. Він добре покрутився у Сіті й на біржі, поки не дізнавсь усього про спадкоємицю: яке в неї багатство, куди вкладені її гроші й де розташовані її маєтки. Фред Буллок, що давав йому найбільше відомостей, і сам був би радий прицінитися до спадкоємиці (так висловився цей молодий банкір), але він уже заприбуткував собі Марію Осборн. Та, не маючи змоги прибрати до рук спадкоємицю як дружину, безкорисливий Фред вельми схвалював її як невістку.

- Нехай Джордж зразу береться до діла і добуває її,- радив він.- Треба кувати залізо, поки гаряче. Її ще не знають у місті, а через тиждень чи два з Вест-Енда з’явиться якийсь титулований дженджик із занепалим родовим маєтком і відіпхне всіх нас, ділових людей із Сіті, як торік лорд Фіцруфус зробив з міс Грогрем, дарма що вона вже була заручена з Подером із фірми «Подер і Браун». Чим швидше це буде зроблене, тим краще, містере Осборне. Ось як я думаю,- сказав той дотепник.

А втім, коли Осборн вийшов з приймальні банку, Буллок згадав Емілію: яка вона гарна дівчина, як любить Джорджа,- і секунд із десять свого дорогого часу згаяв на співчуття бідолашній дівчині, яку спіткало таке лихо.

Таким чином, поки його власне добре серце та його добрий приятель і геній Доббін тягли зрадливого Джорджа Осборна назад до ніг Емілії, батько й сестри готували для нього цей блискучий шлюб, і їм навіть на думку не спадало, що він може вчинити опір.

Коли старий Осборн робив, як він сказав, «натяки», то навіть найгірший йолоп не міг його зрозуміти хибно. Так, наприклад, спускаючи служника зі сходів і даючи йому ще й доброго стусана, він тим самим натякав, що більше не потребує його послуг. Місіс Гегістон він сказав з властивою йому делікатністю й щирістю, що випише їй чек на п’ять тисяч фунтів того дня, як його син одружиться з її вихованкою, вважаючи пропозицію свою натяком і дуже вдалим дипломатичним ходом. Кінець кінцем, він і Джорджеві дав натяк щодо спадкоємиці: звелів йому одружитися з нею так, як наказав би своєму лакеєві відкоркувати пляшку чи клеркові написати якогось листа.

Цей владний натяк дуже стурбував Джорджа. Він саме переживав перший захват і втіху від свого нового залицяння до Емілії, неймовірно приємного для нього. Контраст між манерами й виглядом Емілії та ост-індської спадкоємиці був такий величезний, що навіть сама думка про одруження з цією останньою здавалася Джорджеві смішною і ненависною. Навіщо йому карети й ложі в опері, думав він, якщо там бачитимуть його поряд з чорношкірою кралею! Додайте до всього цього те, що молодий Осборн був такий самий упертий, як і його батько: якщо він чогось хотів, то так само непохитно й твердо домагався свого, так само швидко вибухав, коли сердився, як і його батько у хвилини найбільшої люті.

Першого дня, коли містер Осборн недвозначно натякнув синові, що той повинен скласти свої почуття до ніг міс Суорц, Джордж спробував виграти час.

- Треба було подумати про це раніше, сер,- сказав він.- Тепер не можна нічого вже зробити, бо ми з дня на день чекаємо наказу вирушати за кордон. Почекайте, поки я вернуся, якщо мені судилося вернутись.- Він почав доводити, що батько вибрав дуже невдалий час, бо полк ось-ось покине Англію, що тих кілька днів чи тижнів, які він пробуде ще вдома, треба присвятити справам, а не залицянню, і одружитися він устигне, коли повернеться додому із званням майора.- Адже я обіцяв,- задоволено докінчив він,- що так чи так, а ви побачите прізвище Джорджа Осборна в «Газеті».

Батькова відповідь спиралася на ті відомості, які він отримав у Сіті: коли вони зволікатимуть, знайдуться вест-ендські молодці, що неодмінно підхоплять спадкоємицю. Коли він не хоче одружуватися з міс Суорц, то принаймні може заручитися її письмовою згодою, що ввійде в силу, як він повернеться до Англії. До того ж той, хто, залишившись удома, може мати десять тисяч на рік, буде дурний, якщо ризикуватиме своїм життям за кордоном.

- Отже, ви хочете, щоб я показав себе боягузом, сер, і задля грошей міс Суорц зганьбив наше ім’я? - сказав Джордж.

Ці слова трохи захитали впевненість старого джентльмена, та оскільки синові треба було щось відповісти, а рішення його однаково не змінилося, то він сказав:

- Завтра ви обідатимете тут, сер, і щоразу, коли приходитиме міс Суорц, маєте бути вдома, щоб засвідчити їй свою пошану. Якщо вам треба грошей, зверніться до містера Чоппера.

Так на шляху в Джорджа виникла нова перепона, що заважала його планам одружитися з Емілію. І він часто провадив із Доббіном наради про цю перепону. Ми вже знаємо думку його приятеля про те, якої лінії поведінки йому слід дотримуватися. А щодо самого Осборна, то коли він ставив собі якусь мету, кожна нова перепона чи навіть кілька їх тільки додавали йому рішучості.

 

 

Темнолиций об’єкт таємної змови, яку задумали чільні політики родини Осборнів, міс Суорц, і гадки не мала про їхні плани (дивно, але її приятелька й опікунка воліла поки що не зраджувати їх) і приймала лестощі молодих леді як щирі почуття; а оскільки вдача в неї була запальна і нестримна, як ми вже мали нагоду показати, то на їхню любов вола відповідала тропічним жаром. Але якщо казати правду, міс Суорц і саму вабило на Рассел-сквер. Мусимо визнати, що для цього в неї були певні причини. Одне слово, вона вважала, що Джордж Осборн дуже гарний хлопець. Його бакени сподобались їй першого ж таки вечора, коли вона побачила їх на бенкеті в Галкерів. І ми знаємо, що міс Суорц була не перша, кого вони причарували. Джордж справляв враження самовдоволеного й меланхолійного, знудженого й палкого водночас. Здавалося, що його долають глибокі почуття, що він приховує якісь таємниці і зазнав на своєму віку багато тяжких мук і небезпечних пригод. Голос у нього був глибокий, проникливий. Він міг сказати, що вечір теплий, або запропонувати своїй сусідці морозива таким сумним і задушевним тоном, ніби повідомляв її про смерть матері чи хотів освідчитись їй у коханні. Він переважав усіх молодих денді батьківського кола і був героєм серед цих людей третього гатунку. Дехто глузував з нього